Олег ФЕНЧИН: «ПІДТРИМУВАТИМУ ІНІЦІАТИВИ ГРОМАД ТА ДОНОСИТИМУ ЇХ ДО ОБЛАСНОЇ РАДИ»

Вщухли виборчі баталії, які передували непростим виборам депутатів місцевих рад. Народні обранці отримали посвідчення, прийняли присягу та приступили до роботи. Про перші враження, роботу депутатського корпусу, перспективи й плани діяльності, ми попросили розповісти депутата Львівської обласної ради від політичної партії “Європейська солідарність” (округ №8 – Червоноградський район (у складі територій Белзької, Великомостівської, Радехівської, Сокальської, Червоноградської міських та Добротвірської і Лопатинської селищних громад), Олега ФЕНЧИНА.

– Пане Олеже, ви – депутат Львівської обласної ради. Тепер на вас, уже як політику, лежить відпові­дальність не тільки за діяльність осередку ПП «Європейська Cолідар­ність» на Сокальщині, але й за рішення, які приймає обласна рада. Як вам в іпостасії депутата обласної ради?

– Я вперше став депутатом обласної ра­ди, тож в якійсь мірі, для мене це нове, хо­ча маю досвід роботи депутата районної ра­ди. За ПП «Європейська Солідарність» проголосувало 30,82 відсотка виборців, які прийшли на вибори, тож маємо в обласній раді 28 депутатів. На базі нашої фракції створена депутатська більшість. Головою обласної ради теж є представник нашої політичної сили – Ірина Гримак, першим зас­тупником – представник ВО «Батьків­щини», заступником – представник команди «Зе». Мені було важко голосувати за пред­ставника партії «Слуги народу», однак вип­равданням цього є створення балансу сил у сесійній залі. Думаю, що рада в та­кому складі працюватиме контрольовано й кон­структивно.

– Чи плануєте надалі очолювати осередок районної організації?

– У найближчий час ми проведемо збори осередку ПП «Європейська Солідарність». Структура партії буде змінюватися, ство­рюватимуться осередки по ОТГ. Якщо пар­тійці й надалі мені довірять очолювати міс­цевий осередок, відмовлятися не буду.

– Яке враження після декількох засідань в обласній раді?

– На мою думку, робота обласної ради є конструктивна. За короткий термін вдалося сформувати керівні органи обласної ради, прийняти бюджет, що дозволить фінан­сувати захищені статті. Основний фінан­совий документ протягом січня ще доопра­цьовувамуть, тож остаточний варіант, мабуть, буде прийнятий в кінці січня – на початку лютого.

– Яким є склад депутатського корпусу обласної ради?

– Депутатський корпус значно оновився проти минулого скликання. Є багато депу­татів середнього віку, які вже чогось досягли, декілька народних обранців мають чималий досвід роботи в обласній раді. Багато є молодих енергійних політиків, які прагнуть змін. Головне, що обрано людей, яким небайдужа доля України та Львівщини, хоч вони представники різних професій та різні за віком. Радію, що таких депутатів біль­шість. Принаймні мені так здається.

– В обласній раді нині представлені декілька політичних сил. Чи легко буде знайти порозуміння?

– Вважаю, що порозуміння вже є. Наша фракція збирається орієнтовно за годину перед сесією. Погоджуємо всі питання, які мають розглядати. Відбуваються засідання постійних депутатських комісій та фракцій. Завдяки теперішнім засобам зв’язку, ми постійно комунікуємо. Раз у місяць, а той частіше зустрічаємося у комісіях та на фрак­ції, обговорюємо та опрацьовуємо питання.

– Пане Олеже, в період передвиборчої кампанії Ви говорили про те, що Сокальщина має змінитися на краще. Що конкретно плануєте зробити в цьому напрямку?

– Впевнений, що Сокальщина зміниться на краще, бо розвиток так чи інакше йде впе­ред і рідко коли зупиняється. Життя новоутворених громад на початку буде непростим, потребуватиме самоорганізації, прийняття виважених, хоч іноді непопу­лярних, але конструктивних рішень, адже досі левову частку бюджету району скла­дали відрахування від шахт ДП «Львів­вугілля». Нині вони сплачуватимуть податки не в Сокальську казну. Більшість шахт розташовані на території Червоноградської ОТГ, хоча, з часом і їй доведеться вирішу­вати питання копалень. Але це все попе­реду. Думаю, що Сокальщина трошки ско­рі­ше стане самодостатньою громадою. Об’єднані територіальні громади вже прийняли бюджети, які є збалансованими. І якщо кроки місцевої влади будуть виважені, то громади розвиватимуться. Перед ними стоять такі проблеми: брак хо­ро­шого інвестора, що тягне за собою без­робіття, яке нині існує та незадовільний стан інфраструктури, зокрема доріг. Думаю, що Сокальська громада потребує як допо­мо­ги з області, так і реалізації міжнародних проєктів, але ініціатива має бути за нею. Тож треба працювати у цьому напрямі.

– Відбулися перші сесії Червоно­градської районної ради, що є свідчен­ням того, що Сокальський район при­зупинив своє існування. Як ви ста­ви­тись до цього?

– У мене є певний жаль до цього, проте життя йде вперед. Лише би виніс на сесію Червоноградської районної ради пропо­зицію щодо перейменування району на Прибузький, Надбузький або Кристино­пільський. Я б хотів, щоб місту повернули історичну мелодійну назву Кристинопіль. Це було б більш логічно, бо він об’єднує території двох районів – Сокальського та Радехівського, плюс частину Кам’янка-Бузького, які прилягають до річки Західний Буг. Як на мене, слово «Червоноградський» дещо «ріже вухо». Кристинопільський або вищезгадані назви звучали би значно краще.

– Чому, на вашу думку, так «затяг­нувся» процес децентралізації?

– На жаль, формування громад не всюди є добровільним, але це не тільки у нас. Там, де він відбувався, не завжди проходив з порозумінням. На жаль у нас, законодавчо він не повністю підготовлений, і процес відбувається без належної законодавчої ба­зи. На органи місцевого самоврядування лягає багато проблем, які для них нові, і ще не всі готові вирішувати. Зокрема, утри­мання закладів освіти, культури, охорони здоров’я. На це потрібні кошти. Не всі гро­ма­ди підготувалися до самогосподарю­вання в попередній період. Тож подекуди доведеться шукати нові можливості для функціонування структури громади, залу­чати інвесторів, створювати нові інституції та підбирати фахові кадри. Багато в чому я не згідний з тим, як нині призначають старостів.

– А чому? Поясніть, будь ласка…

– Вважаю, що призначення головою міської ради старост є сумнівним, бо від­бувається за партійними квотами, і, оче­видно, не відображає думку громад. Нині обрані старости будуть зобов’язані голові, який їх призначив… Тож чи буде міський голова об’єктивним у підборі кандидатур на посаду старост – час покаже…

– Ви є членом комісії з питань со­ціального захисту, прав дітей, людини та учасників бойових дій. Якими напрямками роботи займати­меться комісія?

– Питання соціального захисту, напевно, є одне з першочергових на сьогодні. Я за фахом медик і планував бути в бюджетній або медичній комісії. Але так сталося, що фракція вирішила, щоб погодився пра­цювати в комісії з питань соціального захис­ту, прав дітей, людини та учасників бойо­вих дій. Ця комісія є цікавою і в якійсь мірі пов’язана з моєю ро­ботою. В наш час є багато лю­дей, які потребують соціаль­ного захис­ту, осіб з обмеженими мож­ливос­тями, та, які опинилися у скрутних життєвих обставинах, плюс нова категорія людей – учас­ники бойо­вих дій. Кожна з вище згаданих категорій потребує нал­еж­ної уваги та допомоги від дер­жави.

В першу че­р­гу, постараюся познайомитися з такими людьми не тільки в Сокальській громаді, але й в Чер­воноградській, Велико­мостівській, Добротвірській, Раде­хівській, Ло­патинській ОТГ, які нині прожи­вають на території ново­утво­реного Червоно­град­ського району, та по можливості допома­гатиму їм у ви­рішені наболілих питань. На сесії обласної ради прийняли декілька програм соціаль­ного захисту, якими перед­бачена робота у цьому напрямку, почи­наючи від купівлі житла, матеріальної одно­разової допомоги, під­трим­ка закладів соціального спряму­вання та інше. Маємо над чим працювати.

– А ви не розчаровані, що не працю­ватимете в медичній комісії?

– Ні, адже можу бути присутнім на засіданні будь-якої комісії, без права голосу. До того ж питання, які виносяться на комісії, виносяться і на фракції. Тож вплив на них все-таки матиму. Оскільки наша фракція велика – 28 осіб, то ми вирішили мати своє представництво в усіх постійних депутат­ських комісіях обласної ради.

– Чи співпрацюєте з депутатами Червоноградської районної ради, Белзької, Сокальської та іншими ОТГ?

– Співпраця є. Десь вона краща, десь гірша, але є у всіх громадах. Хороша – з Радехівською ОТГ, перспективна – з Доб­ротвірською. Планую там побувати, бо добре знаю новообраного голову. За браком часу ще не встиг об’їхати всі громади. Поки що немає співпраці з Лопатинською ОТГ, але сподіваюся, що зумію її налагодити.

– А яким чином обласна рада заохочує об’єднані територіальні громади до активності?

– Надіюся, що обласна рада з свого боку зробить все можливе, щоб допомагати громадам, але повторюся, що ініціатива має виходити від них. Адже мешканці сіл та міст обирали ініціативних, енергійних своїх представників, які лобіювали б їхні інтереси в ОТГ чи районі. У свою чергу ста­ратимусь, щоб співпраця відбувалася на найвищому рівні, підтримувати їхні ініціативи та доноситиму їх до обласної ради.

– Напередодні Нового року та Різдва Христового проводяться різні доб­рочинні акції. Чи плануєте зайнятись благочинною діяльністю?

– Я ніколи не був осторонь благочинності. Вважаю, що меценатство – це та риса, яку не варто виставляти на показ. В свою чергу, обласна рада прийняла соціальні програми і бюджет своєчасно. Це позволить повно­цінно виконувати функцію соціального за­хис­ту.

В цьому році я передплатив районний часопис «Голос з-над Бугу» сім’ям загиблих учасників АТО, які проживають на території Сокальської ОТГ. Маю також ще цікаві задуми, але волію їх перше зробити, а вже потім розповісти.

– Чи є у вас приймальня, куди могли б звернутися ваші виборці за потреби, з якими питаннями вони звертаються найчастіше?

– У приміщенні колишньої районної ради є приймальня народного депутата Олега Синютки. Мешканці Сокальщини можуть звертатися туди і я спробую їм допомогти вирішити нагальні проблеми. Поки що ніхто з виборців не звертався, крім депутатів міської ради, які просили допомогти щодо встановлення спортивних майданчиків, та районного територіального центру з обслу­го­вування, працівники якого не згідні з фор­мою звільнення.

– Як вбачаєте подальшу роботу депутата?

– Основні акценти робитиму на зустрічах з виборцями, спілкуванні з ними, вирішенні їхніх наболілих проблем. Принагідно хочу подякувати виборцям, які віддали свої голоси за мене. І хоч обраний депутатом від ПП «Європейська Солідарність», пред­ставлятиму й захищатиму інтереси жителів усього нашого Прибузького краю в обласній раді.

– Наша розмова є перед великим християнським святом – Різдвом
(4 січня – авт.). Що для Вас значить це свя­то? Як його відзначаєте?

– Питання Різдва нині актуальне. Багато мовиться про те, щоб перенести Різдво з 7 січня на 25 грудня, і я схильний до того. Однак більшість українців його святкують 7 січня. Це свято – родинне, з глибокими народними традиціями. Згадалась мені книга Іваничука «Вогняні стовпи», де описано військовий час і доля двох братів. Один брат пішов працювати до влади, яка прийшла, інший – у ліс в партизани. Власне Різдво було тим святом, коли вони зустріча­лися за родинним столом. В україн­ців здав­на заведено, що це свято треба відзначати в родині. Тож бажаю всім домаш­нього за­тишку, сімейного благополуччя, миру та любові. Нехай Вифлеємська зоря зігріє серце кожного з нас і наповнить його вірою на щасливе завтра, надією на добро. Весе­лих свят!

– Чи є у вашої родини свої різдвяні традиції? Яку страву Святвечора любите найбільше?

– Збиратися всім за одним столом, на якому дванадцять страв. Найбільше люблю борщ з вушками, вареники з капустою і грибами, кутю. Усі страви пісні, але такі смачні. Завжди дивуюся, чому їх не готують упродовж року.

– Що вам запам’яталося з дитин­ства?

– Пам’ятаю своє дитинство, коли коляда була заборонена на офіційному рівні. А діти ходили колядувати, ставили вертеп, щедру­вали, особливо по селах. Багато було колядників на початку відродження Украї­ни… Тепер це значно менше. Треба підтри­мувати наші традиції. І хто, як не ми, маємо навчити та передати своїм дітям та внукам українські звичаї, аби вони знали своє коріння і черпали свою силу в родині.

– Дякую за розмову, веселих свят. Бажаю успіхів.

 Розмовляла Любов ПУЗИЧ.