8 липня численна делегація від Львівщини та інших областей разом із Президентом України Петром Порошенком вшанували пам’ять замордованих у березні 1944 року українців у селі Сагринь Люблінського воєводства в Польщі. Кілька тисяч українців зібралися біля цвинтаря. Тут поховані вбиті польськими батальйонами хлопськими та Армією Крайовою українці. Точні цифри вбитих історики і дотепер назвати не можуть. За різними оцінками, це від 800 до 1,2 тисяч українців. Серед них щонайменше сто дітей. І це лише у Сагрині. А таких сіл на Холмщині було десятки.
На цьому заході була й делегація Сокальського району на чолі з головою районної ради Миколою Паськом та головою РДА Романом Токаєм.
«Наш перший людський і християнський обов’язок – пам’ятати про невинних жертв і зробити все можливе, щоб наші народи ніколи не знали більше розбрату і протистоянь», – зазначив Президент, говорячи про важливість відкриття Меморіалу. Він нагадав, що понад 70 років тому українці Сагрині і навколишніх сіл стали жертвою брутальної збройної акції, яку вчинили проти мирних мешканців окремі підрозділи польського підпілля.
«Ми рішуче засуджуємо брутальність і насилля як сьогодення, так і минулого. І закликаємо нинішнє і прийдешнє покоління і українців, і поляків не допустити подібної трагедії. Переконаний, що і в польському, і в українському суспільстві є достатньо мудрості аби зрозуміти, що будьяке протистояння між нами точно послаблює нас саме тоді, коли перед обома нашими країнами постала спільна загроза зі Сходу, коли гібридна війна розгорнута проти України поширюється Кремлем і на всю Європу», – наголосив він.
«І сьогодні ми тут для того, щоб нашою спільною молитвою вшанувати пам’ять сотень дітей, жінок, чоловіків, людей старшого віку, які загинули тільки за те, що вони називали себе українцями, за те, що вони ходили до іншої церкви. І разом з ними ми пам’ятаємо всіх, хто був невинно вбитий», – зазначив П. Порошенко.
Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Глава держави також поклав квіти до Меморіалу. Воїни роти Почесної варти встановили кошик квітів зі стрічкою національних кольорів України та надписом «Від Українського народу».
Президент закликав до перегляду змін до польського законодавства про інститут національної пам’яті і також перегляду положень, які стосуються оцінки українців: «Ми проти односторонніх політичних оцінок спільного історичного минулого, оскільки вони не сприяють процесу нашого історичного примирення. Підтримуємо ініціативи щодо перегляду відомих змін до польського законодавства про інститут національної пам’яті – і розраховуємо, що буде переглянуто також положення, які стосуються оцінки українців».
Глава Української держави підкреслив: «Ми за фаховий діалог на рівні істориків. І ще раз кажу – ми проти політизації чутливих питань спільного історичного минулого».
Президент також підтвердив відданість української сторони політичним домовленостям, досягнутим на зустрічі з Президентом Польщі Анджеєм Дудою у Харкові у грудні минулого року щодо розблокування проведення польською стороною пошукових та ексгумаційних робіт на території України. «Сподіваємось, що ближчим часом наші експерти розпочнуть відповідну роботу», – додав він.
«Високі принципи стратегічного партнерства між вільною Україною і вільною Польщею ми ще раз підтвердили з Президентом Польщі Анджеєм Дудою у спільній декларації 24 серпня 2016 року у день відзначення 25ої річниці нашої незалежності, коли вперше поруч зі мною, Президентом України, на Майдані Незалежності стояв Президент Польщі – нашої братньої країни. І це є той символ відносин України і Польщі, який я хочу бачити скрізь», – зазначив Петро Порошенко.
Він відзначив, що події на Холмщині, як і низка інших трагічних конфліктів між українцями і поляками в часи Другої світової війни, вимагають ретельних історичних досліджень. «І ці дослідження мають здійснюватися спільно істориками і науковцями, спільно українськими і польськими, базуватися на щирому прагненні встановлення справжньої історичної правди про причини, перебіг та наслідки конфлікту, якою б гіркою не була би правда для кожної з сторін. Наші народи заробили право знати правду. Але займатися цією правдою мають точно не політики. Мають історики і науковці. І про це ми домовилися і ми ніколи не дамо політизувати ці сторінки нашої історії», – особливо підкреслив Президент.
Він підкреслив, що здавна український і польський народи були сусідами, яких поєднують спільність культур, традицій, близькість мов, а також єднає досвід спільної боротьби за власну свободу проти іноземних поневолювачів, імперських і тоталітарних режимів. «Нам варто говорити і пам’ятати про цей досвід, згадувати героїв українських і польських, які спільно боролися проти Російської імперії і в 1830 р., і в 1863 р., і в 20х роках минулого століття. Це та пам’ять, яка нас об’єднує», – підкреслив Петро Порошенко. «Але є в нашій історії, і ми маємо це визнати, і печальні сторінки. Поряд зі спільними перемогами, поруч з нашою дружбою і братерством найболючішою травмою залишається братовбивчий збройний польськоукраїнський конфлікт 19431944 років минулого століття, який залишив глибоку рану і тут, на Холмщині», – зауважив Глава держави.
•Голова Українського Товариства др Григорій Купріянович зазначив, що «ця земля довкола Сагриня – це серце Холмщини, регіону, який так помітно записався в історії українського народу. Не лише тому, що Холм був столицею ГалицькоВолинського князівства, містом князя Данила Романовича, усипальницею руських князів та місцем народження першого голови української держави у ХХ столітті – Михайла Грушевського. Холмщина – це регіон, у якому століттями побутувала і розвивалася українська культура і мова, де жили у минулому сотні тисяч синів і дочок українського народу. Цей регіон відіграв також важливу роль в історії Українського Православ’я. Вже у ХІІІ столітті була заснована Холмська православна єпархія, одна із найдревніших єпархій Київської православної митрополії. Холм протягом століть був одним із центрів духовного життя українського народу як столиця православної єпархії та місце почитання Холмської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці…
Сьогодні згадуємо події березня 1944 року, у ці воєнні дні, в розпалі польсько-українського протистояння, захисту в Сагрині шукали українські мешканці сусідніх сіл. Саме в ніч з 9 на 10 березня 1944 року, у день особливий в українській національній традиції, атаку на село здійснило об’єднання відділів Армії Крайової – військового формування польської підпільної держави під командування поручника Зенона Яхимка «Віктора». Атака на Сагринь почалася біля 4 години ранку і продовжувалася до 10 години, коли село було повністю спаленим. Досі не знаємо точної кількості жертв.
Цього ж дня формування Армії Крайової провели також атаки на інші сусідні українські села: Шиховичі, Ласків, Малиці, Метелин, Турковичі, Прегоріле, Теребин, Теребинець, Верешин та інші. У результаті акції польського підпілля ці села були частково або повністю спаленими, а їхні українські мешканці вбиті…
У цьому місці варто нагадати, що трагедія українського православного населення Холмщини і Підляшшя не почалася в роки Другої світової війни. Вже напередодні війни – у 1938 році на Холмщині та Південному Підляшші було проведено безпрецедентне варварське руйнування православних храмів та полонізаційноревіндикаційну акцію, метою якої була полонізація та насильне навернення на католицизм місцевого українського православного населення. Саме відзначаємо 80і роковини цих драматичних подій, які відбувалися також і на цій землі. Не були вони стихійною, незапланованою акцією радикальних середовищ, не були також результатом рішень окремих місцевих чиновників. Руйнування православних церков, як і вся полонізаційноревіндикаційна акція, були елементом послідовної і спланованої на довгі роки політики тодішньої польської держави.
Без розуміння подій 19381939 років неможливо зрозуміти польськоукраїнські стосунки у ХХ столітті, адже польськоукраїнські конфлікти
не почалися в 1943 чи 1944 роках…
Після українських мешканців Сагриня та інших навколишніх сіл не залишилося тут майже нічого, крім їхніх останків, які часто без християнського похорону спочивають не лише на цьому кладовищі, але також на полях, які бачимо довкола. Після українських жертв Холмщини залишилася лише пам’ять…
…Це вперше Президент України відвідує Холмську Голгофу – село Сагринь, вперше схиляє голову перед українськими жертвами Холмської землі. Сподіваємось, що це спричиниться до цього, що пам’ять про українські жертви Холмщини 40х років ХХ століття стане елементом загальноукраїнської національної пам’яті, а українська держава буде послідовно піклуватися про ці священні для всього українського народу місця.
Сагринь – це символ трагедії українського православного народу Холмщини. Пам’ять про це триває в українській громаді Холмщини, серед синів цієї землі, що мешкають в Україні та по всьому світі. Ми, як українці, як православні, не маємо права забувати, ми зобов’язані до збереження пам’яті. Проте, зберігаючи пам’ять про невинні жертви, які спочивають у цій землі, ми повинні навчитися пробачити, адже це наш християнський обов’язок. Тим, хто 10 березня 1944 р. знайшов у Сагрині смерть, можемо дати від себе лише пам’ять і нашу гарячу заупокійну молитву».
На завершення присутні поклали квіти до Меморіалу. Від сокальської делегації це зробили голова районної ради Микола Пасько та заступник голови районної ради Василь Бойко.
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
