Привітати іменинницю з такою поважною датою прийшли голова Сокальської районної ради Микола Пасько, керівник апарату райдержадміністрації Віра Левандовська, начальник управління соціального захисту населення РДА Володимир Огінський.
Представники влади побажали ювілярці доброго здоров’я, радості, миру і сонячного настрою в оточенні рідних людей та Божої ласки. Також гості вручили пані Ганні квіти, подяку, солодощі та три тисячі гривень, які були виділені в межах районної Програми соціального захисту окремих категорій населення Сокальського району на 2019 рік. Зворушена до сліз, Ганна Михайлівна подякувала гостям за увагу та побажання У свої сто років жінка сповнена сил, розуму і вдячна Богу за все, що пережила у житті, яке було багатим на різні події: радісні та сумні.
Вона народилася в селі Вільхове на Сокальщині, яке тоді перебувало під Польщею. Зовсім юною вийшла заміж за Юрія Процюка з с. Городиловичі. Пішла в невістки, а невдовзі з чоловіком її вивезли на роботу в Німеччину, де вони працювали два роки у бауера. Молодому подружжю пощастило повернутися додому на Сокальщину, жили тоді в Вільховому. У липні 1941го народився син Петро. Після війни їхню родину, як неблагонадійну вивезли в м. Гуляйполе Запорізької області, тут народилася донька Мирося. І лише в 50 роках подружжя Процюків змогло повернутись по Сокальщину. Незабаром вони побудували хату в Сокалі. Здавалось все погане вже позаду. Однак Господь приготував нові випробування для Ганни: у 1966 році помер чоловік… Все своє життя жінка присвятила сім’ї. Не цуралася ніякої роботи, працювала у ланці в колгоспі «Дружба».
Часи були важкі, але з Божої ласки все пережила та дочекала 3 онуків, 6 правнуків та 2 праправнуки. Непотімно й літа злетіли.
Все своє життя ювілярка багато працювала. Як згадує зять Петро, сама рано вставала до роботи і їх привчала до праці. Була доброю господинею. Усіх своїх дітей та внуків виховувала у релігійному дусі. Внучка Зоряна з душевною теплотою розповідає, що бабуся, хоч і строга, але справедлива, завжди була для неї доброю порадницею, вчила жити чесно, робити добро та сподіватися на Бога. Очевидно, тому, що сама дотримувалася цих цінностей і дожила до глибокої старості. Пані Зоряна каже, що бабуся навчила її молитися, перший раз завела до церкви. І хоч у ті часи було заборонено ходити до церкви, вона з бабусею ходила на Служби Божі щонеділі. Тепер старенька вже не має сили йти до храму, тож слухає Божественну Літургію по радіо. Іменинниця розповіла, що довгожителів у їхній родині не було. Вона рідко хворіла. Ще рік тому добре бачила та чула, лише останнім часом здоров’я її трохи підводить, однак ще читає Біблію. Жінка любить солодощі, особливо цукерки. Упродовж свого життя завжди дотримувалась посту.
Бабуся Ганна проживає з родиною доньки, які турбуються про неї, огорнули її своєю увагою та любов’ю. І нині вони прийшли до ювілярки подякувати за все, що вона зробила для них. Старенька також дякує Богу, що подарував їй такий довгий вік та гарну родину.
Щиро бажаємо Ганні Михайлівні Процюк міцного здоров’я і Божого благословення.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
