«ГОРИТЬ СВІЧА І ВИПІКАЄ СЕРЦЕ ЇЇ ВОГОНЬ…»
На Сокальщині відбулися заходи, приурочені 101-ій річниці створення Західно-Української Народної Республіки, які розпочалися з Богослужіння у катедральному соборі св. ап. Петра і Павла м. Сокаль. А далі десятки сокальчан, представники влади, громадських та політичних організацій, учні та священнослужителі пройшли колоною до могили воякам УГА на міському кладовищі, де священники Ярослав Кащук, Ярослав Валюх, Роман Синицький, Володимир Жарський відслужили панахиду за загиблими героями України усіх поколінь.
Опісля відбулося віче. До присутніх звернувся настоятель собору св. ап. Петра і Павла, митрофорний протоієрей, о. Ярослав Кащук. Він зазначив, що нині нас зібрала поважна подія, щоб ще раз молитовно і думкою перенестися в ті буремні 19181919 роки, коли створилася надія і бажання нашого люду – Західноукраїнська Республіка, щоб віддати шану і низько вклонитися усім патріотам, які полягли за волю України – це Січовим стрільцям, воїнам Української Галицької Армії, Української повстанської армії, а також теперішнім воякам, які віддали своє життя за волю і незалежність держави на сході нашої держави. А також вшанувати пам’ять Великого митрополита Андрея Шептицького, ім’я якого давно стало символом української Церкви, символом духовності нації, символом національного та духовного єднання народу. Для кожного українця ця незвичайна харизматична постать – святий приклад для наслідування. Адже його заповіти, вчення справжньої віри та любові до ближнього, свідомого християнства й національного патріотизму заповіти на всі віки, на всі прийдешні покоління. В час занепаду, страшних випробовувань та страждань, що випали на долю нашої нації, він став її духовним Батьком та Провідником. Господь вказав йому тернистий, звивистий шлях, поклавши на його плечі важку ношу, і він поніс її, благословенний та смиренний, з великої любові до свого народу, з усвідомлення великої відповідальності перед його теперішнім та майбуттям.
Отець Ярослав зачитав послання Андрія Шептицького: «У многих напрямах ми ще люди примітивні, для яких демонстрація, фраза і шум часто видаються чимсь важнішим, ніж спокійна зимна розвага та витривала праця. Ми, зрештою, пробудилися до національного життя в добі, в якій демократичні принципи уважались святими. Ми унаслідували, може, й прикмети, але, напевно, й хиби демократизму». Він вказує на необхідність формування свідомої політичної еліти, здатної приймати правильні рішення, зауважуючи, що «в нашій суспільності надто часто стрічаємо людей, що себе уважають фаховими політиками, хоч не мають ніякого фаху і ніякого спеціального звання. Саме положення змушує заступати поважнішу фахову працю риторикою». Митрополит закликає бути християнами та патріотами.
Митрофорний протоієрей Ярослав Кащук закликав присутніх пропустити через серце вище сказані слова Андрея Шептицького, які не втратили своєї актуальності донині, та заохотив до правдивого патріотизму, служіння Богові й Україні,
З 101ою річницею Листопадового чину краян привітав голова районної ради Микола Пасько:
– Послання Андрія Шептицького, яке зачитав отець Ярослав, можна подумати, що було написане, ніби вчора, бо немов би написане про сьогоднішній день, – зазначив М. Пасько. – На превеликий жаль, історія нічого не вчить українців. На превеликий жаль, ситуація повторюється, але повторюється у гіршому варіанті: раніше були зрадники, а тепер невігласи. Невідомо, що краще: коли люди не знають своєї історії, не розуміли і не хочуть розуміти чи коли вони готові споживати готовий інформаційний продукт з телевізора, а не читати книжки і вивчати історії. Тому очевидно відбувається те, що ми зараз маємо, коли Україна повинна самостійно відводити свої Збройні сили від лінії зіткнення. Коли деякі політики, про яких казав Андрей Шептицький, сьогодні кажуть, що існує ЛНР, ДНР. Насправді – це найбільша прикрість, тому що стратегія ворога дуже проста: якщо не можна подолати ззовні, треба це зробити зі середини руками українців. Тому насправді скільки б ми зараз не говорили, що треба любити Україну, очевидно повинна бути та робота з боку батьків, вчителів, усіх нас, щоб молоді люди знали і пам’ятали як будувалася Україна, як за неї боролися й віддавали життя патріоти. Районна рада намагається у силу своїх можливостей це зробити. Ми прийняли програму національно-патріотичного виховання, проводимо вишколи «Стежками Героїв Сокальщини»… Насправді історію України можна вивчати й на Сокальщині. Героїв і прикладів, як треба захищати свою рідну землю, достатньо, зокрема, багато на нашій рідній землі. Тому сьогодні ми прийшли вклонитися людям, які поклали своє життя на вівтар боротьби за незалежність України. На цих прикладах маємо виховувати підростаюче покоління.
Нам потрібно згадати, що сто років тому, у 1919ому вояки УГА мужньо і хоробро боролися за існування своєї держави. Але чим відрізняється ЗУНР чи УНР від тих псевдореспублік, які утворені сьогодні? Українці будували державу на власній землі і на підставі власної національності. Велась національновизвольна боротьба. Тепер пробують «відкусити» від нас і національну пам’ять, і українську землю. Тому ми повинні знати цю різницю і відчувати її, пам’ятати, що за незалежність України віддали життя мільйони українців.
Почесний голова Сокальської станиці Братства вояків ОУН-УПА Михайло Куцяба закликав пам’ятати свою історію, своїх Героїв, які віддали своє життя за вільну і незалежну Україну, й передавати пам’ять прийдешнім поколінням. Він також пригадав ще одну трагічну сторінку нашої історії: у перших числах листопада був знищений Батурин. Усіх його захисників стратили. Вороги жорстоко розправлялися з українськими патріотами, які завжди були мужніми та сильними духом. Їхню хоробрість виспівували у піснях, які стали літописом героїчних часів боротьби народу за свою Батьківщину. Одну з них – «Коли ми вмирали, вам дзвони не грали», яка з новою силою гуртувала до боротьби за свободу вояків УПА, з 2014 р. продовжують співати солдати вже Незалежної України на сучасній війні проти російських окупантів, які проливають кров для того аби ми могли тут зібратися і вшановувати пам’ять борців, які загинули, і які є сьогодні.
…І враз на цвинтарі понеслося багатоголосе: «Коли ми вмирали, вам дзвони не грали,//Ніхто не заплакав за вами,//Лиш в чистому полі ревіли гармати// А зорі вмивались сльозами»…
Учасники віча хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто поліг за волю України. Представники влади району та міста, пластуни Станиці «Сокаль», учні, громадяни поклали квіти до могили воякам УГА та запалили свічки пам’яті. «Горить свіча// І випікає серце її вогонь…//І серце скапує сльозами// В пригорщі долонь…//Нема від серця сліду – //Тільки світло – яскраве й тепле, // Наче подих свічки…// Горить свіча… //А, може то душа?», – такими словами завершила віче ведуча Олена Назарова.
І справді Листопадовий чин став для України та українців вогником, який зблиснув і немеркне, бо розбудив у серцях віру в те, що Україна може бути самостійною державою. І ми повинні плекати пам’ять про тих, хто сто один рік тому віддав своє життя за нашу незалежну, вільну, суверенну Україну та стали прикладом для прийдешніх поколінь. Адже з їхнього чину створилася УПА, воскресла Україна.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
