«Ой, радуйся, земле, Син Божий народився».
Свят-вечір… Різдво Христове… Марії… Стефана Великомученика… Українці з великим піднесенням зустрічають приходу цих свят. Всі разом святкуємо народження нашого Господнього Сина, оспівуємо його, як світлосонця, правди, що освітило та освітлює світ світлом любові, миру, правди і спасіння.
В один день злилися дзвони святої Софії і святого Юрія, здригнулися у Чорному морі Дніпро і Дністер своїми водами, заблистіли куполи церков у Києві, Львові, Сокалі, Угнові… – по всій Україні. Адже ці дзвони своєю мелодією закликають нас до Служби Божої заради життя на Землі, і ми з великою радістю разом із священиками брали участь у Літургії.
А що робити і який може бути вихід для немічних, самотніх, людей похилого віку, які перебувають в Угнівському «Хоспісі»? Адже вони теж хотіли би разом з усіма людьми прийти до своїх церков, подякувати Господу за щасливо прожитий день, за ці ласки, які отримують кожен день, розповісти Господньому Сину про свої болі, страждання, а можливо, і про свої помилки, які вчинили.
І ось у pіздвяні свята їхнє життя змінилося на краще. Запитаєте – як? Відповідаємо. Восьмого січня, на свято Собору Пресвятої Богородиці, парафіяни церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Угнові разом зi священиком о. Богданом Гриндою (УГКЦ) взяли участь у великому дійстві – освяченні каплички при місцевому «Хоспісі».
Меценати, волонтери, небайдужі люди, люди з доброю душею і чистим серцем обладнали одну з палат лікарні під капличку. В ній встановлено тетрапод, настільний хрест, підсвічники, дароносицю, ікони, серед яких на центральному місці – Угнівська ікона Матері Божої. Для здійснення Божественної літургії меценати подарували чашу для святих Тайн. Також подаровано було облачення для священика, а саме: фелон, єпитрахиль, пояс, нарукавники та накривці. Всі ці речі було освячено священиком. По закінченні обряду освячення всі присутні відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці.
З великою радістю і піднесенням хворі, які перебувають в лікарні, висловили свою вдячність і побажання меценатам, волонтерам, колядникам, о. Богдану Гринді. Зі словами вдячності, зокрема, виступила пацієнтка лікарні, колишня вчителька Карівської школи Ганна Дмитрівна Василюк, яка зачитала один із своїх віршів. Пропонуємо його читачам газети.
Марія БІДА, секретар Угнівського аграрно-будівельного ліцею.
СИВИНА
У АТО я пішов молодим,
А з АТО повернувся старим.
Посивіла моя голова,
Сивина ти моя, сивина.
Ми братів хоронили, тоді
Посивіли їх матері.
Скільки горя принесла війна?
Сивина ти моя, сивина.
Похоронки ідуть звідусіль,
У Донецьк, Київ, Тернопіль, у Львів…
І зросилась від крові земля,
Сивина ти моя, сивина.
Ми не крові, а миру прагнем,
Якщо треба й сьогодні підем.
Бо у нас Україна одна,
Сивина ти моя, сивина.
На війну я пішов молодим,
А з АТО повернувся старим.
Посивіла моя голова,
Сивина ти моя, сивина.
Ганна ВАСИЛЮК.
