27 березня у м. Сокаль попрощались з учасником АТО Віктором Лошнієм, який народився 20 квітня 1964 р. в смт. Жвирка. Навчався у Жвирківській школі, після закінчення якої вступив в Сокальське ПТУ, де опанував професію електрика. Довгий час проживав у смт. Жвирка, а згодом – Сокалі. Служив в армії, на БайкалоАмурській магістралі в інженерних військах. 1992 році одружився, а в 1993ому народилася донька Оксана. Працював електромонтером на заводі «Хімволокна», жвирківському елеваторі, заводі «Зміна» (м. Червоноград). Був сумлінним, доброзичливим працівником. Захоплювався всім, що було пов’язано з електрикою і електричними пристроями.
Події на сході країни не залишили його байдужим. Віктор Михайлович просто не знаходив собі місця, коли бачив по телебаченню сюжети про події в зоні АТО, як гинуть там українські бійціпатріоти. Тож пішов у військкомат. 12 лютого 2015 року був призваний в лави Збройних Сил України, служив в 128ій окремій гірськопіхотній бригаді, в роті артилерійської розвідки оператором топогеодезистом.
У зоні АТО перебував на Луганському і Донецькому напрямках (Водяне, Опитне) де сумлінно виконував військовий обов’язок.
У квітні 2016 р. – звільнений в запас. Віктор був щасливим, що повернувся додому, не раз про це говорив рідним. Проте ніколи не хотів розповідати, що довелось пережити. На жаль, колишній боєць не міг адаптуватися до мирного життя. Проходив реабілітацію у госпіталі у Винниках. Віктор Лошній помер 24 березня 2018 року від двосторонньої бронхопневмонії. Так смерть, яка ходила навколо нього під час бойових дій, «знайшла» його на мирній землі.
Прощання з Віктором Лошнієм відбулося 27 березня у катедральному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Сокаль, де священнослужителі – настоятель храму, протоієрей о. Ярослав Кащук, декан Сокальського деканату о. Петро Звір, о. Ярослав Валюх – відслужили панахиду. Провели в останню путь та віддали шану 54річному воїну АТО рідні та знайомі, керівники міста та району, депутати Сокальської районної ради, пересічні громадяни…
Віктора поховали на цвинтарі у рідному селищі Жвирка. Такою була його остання воля: за життя не раз говорив, щоб його поховали біля батьків і брата.
У нього залишилися донька, зять та внук. В пам’яті рідних, друзів та знайомих він залишився люблячим татом і дідусем, хорошим тестем, а для побратимів – надійним товаришем. Був веселим і доброзичливим до всіх. Вічна йому пам’ять.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким.
