До свого ювілею (а це – 2 березня) Ольга Голузинець, член Української асоціації письменників, голова Червоноградського літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт», зробила приємний подарунок і собі, і, звісно, читачам – видала нову збірку (шосту за ліком) поезій і пісень «Я за тебе молюсь, Україно…» (Львів: Плай, 2016. – 46 с.), у якій надруковано твори для дітей та дорослих.
Поетеса народилася на мальовничому Закарпатті, але волею долі проживає у шахтарському Прибужжі, у м. Червоноград. Тож у неї є дві «маленькі Батьківщини», які однаково їй милі, як і вся Україна. Саме рідній землі, українцям присвячує свої вірші авторка.
Твори Ольги Голузинець відзначаються глибокою правдою, національним характером (і мова не тільки про ті, що увійшли до нової збірки); фольклорні традиції органічно поєднуються з високою культурою письма. Створений автором поетичний світ – це стан її душі. Тут жодної ноти фальші!
В унісон звучать рядки окремих віршів, як молитва за Україну.
То поетеса звертається до Богородиці:
«Ти нас візьми під свій покров,
Пречиста Матінко Маріє.
Звільни від важкості оков.
В Тобі лиш Віра і Надія.
Нас омофором огорни,
Щоб не страждали українці,
Свою Любов не відверни,
Бо горя випито по вінця…»,
то саму Україну порівнює з Пречистою, адже Богородиця і Україна для нас єдиносущно – Мати!
«Моя Вкраїно, пісне гомінка,
Тобі вклоняюсь, мов самій Пречистій,
Черпаю мудрість з Твого джерела
У зорянокалиновім намисті…».
Творчість авторки відзначається образним мисленням, глибоким відчуттям Вічного, постійно збагачується новими мотивами. Біблійні заповіді і християнська традиція постійно наголошують на тому, що ніщо не повинно розділяти людей на шляху до єдності в Богові. Це також присутнє у душі та в текстах Ольги Голузинець.
У її віршах – материнські лагідні слова і прохання повсякчас шанувати Матір (Рідну Неньку, що дала життя, МатірУкраїну, Богородицю – Небесну Матір):
«Бо з пошани до Матусі,
До сестрички чи бабусі
Починається Людина,
І міцніє Україна».
Справді, у новій збірці Ольги Голузинець, як і загалом у її творчому доробку, багато віршів, адресованих дітям. Пише їх не тільки як поетеса, а й як мама, бабуся, педагог. «Не так просто достукатися до дитячого сердечка, але Ользі Голузинець це вдається, бо ж понад 30 років вона віддала дітям, працюючи в дошкільних закладах на посаді вихователя та завідувача. Тому добре розуміє: що сьогодні посіємо у дитячій душі – такий урожай збиремо завтра, який закладено фундамент – таким буде наш спільний дім – Україна, – говорить у теплій передмові до збірки член НСЖУ Світлана Тверітнєва. – Вона і зараз «цілителька людських душ», адже працює культорганізатором у Червоноградському терцентрі соціального обслуговування населення, де вміло прокладає місточок любові, поваги і співчуття до людей поважного віку».
Ольга Голузинець подала до збірки й фрагменти прози. Але це не зовсім проза, а, радше, поезія в прозі, поетичні есе.
Про ритмічність, мелодійність її віршів свідчить і те, що окремі з них автор сама поклала на музику. Отак у неї ще й народжуються пісні. До речі, вони зворушливо звучать в авторському виконанні.
Тарас ЛЕХМАН.
