Ольга КАЛЬМУК: «Голос з-над Бугу» продовжує знайомити читачів з старостами Сокальської ОТГ

«ДІЄМО В ІНТЕРЕСАХ ЖИТЕЛІВ, ДБАЄМО ПРО СЕЛА»

«Голос з-над Бугу» продовжує знайомити читачів з старостами Сокальської ОТГ.

Про свою роботу під час воєнного стану та планами на майбутнє ділиться Ольга КАЛЬМУК – староста Поторицького й в. о. Тартаківсько­го старостинських округів.

– Розкажіть трішки про себе. Чому вирішила стати старос­тою?

– Я народилася, виросла і живу в селі Горбків. Тож усім серцем хо­чу, щоб рідне село, як і навколишні, роз­вивалися і розцвітали, були сучасними, щоб у них залишалася молодь… У попередньому скли­канні працювала в органах місце­вого самоврядування. Відтак робо­та сільського старости для мене не нова, знаю наболілі проблеми цих населених пунктів. Часто зай­малася організацій­ними питання­ми, зокрема, у рідному селі.

Вирішила піти на старосту, бо було відчуття відповідальності і бажання щось зробити для грома­ди у цей нелегкий час реформуван­ня. Села, на жаль, стали заручни­ками реформи місцевого самоврядування. Об’єднан­ня громад у нас – це нове, маловідоме. Люди одра­зу не могли зрозуміти, хто такий староста і що він має робити. Ду­мали, що це те саме що й сільсь­кий голова. На жаль, повноваження старости значно вужчі.

– Стати старостою було ваше власне рішення, чи чиясь ініці­атива?

– У мене була потужна підтрим­ка. Найбільший поштовх дали дів­чата, з якими працювала в попе­редньому скликанні. Велику підтримку відчувала від своїх мешкан­ців, друзів і сім’ї. Ро­бота з людьми завжди важка, не всі розуміють. І як би не намагався і хотів, усім, як кажуть в народі – не догодиш.

– Як змінилася Ваша робота під час війни?

– Війна в наше життя внесла свої ко­рективи, змінила всі плани. Нині ко­жен воює на своєму фронті, як може підтримує ЗСУ. Старостин­ський округ став центром волон­терства, старости спільно з ділово­дами допомагають у зборі продуктів, возять і видають допомоги ВПО. І в кожному населе­ному пун­кті його жителі допомагають чим можуть… З перших днів війни гро­мади сіл Поториця, Горбків, Вели­ке, Тартаків, Копитів, Романівка, Борок зби­рають продукти та кошти. Пра­цівники дошкільних закладів в Горбкові та Поториці випікають хліб і солодощі. Поторицька школа часто організовує ярмарки на підтримку військових і поранених. Директор народного дому с. Пото­риця Юлія Новосад не тільки взяла на себе волонтерську роботу, а й організувала молодь і залучає їх до допомоги нашим військовим. У селі Горбків вагомий внесок у волон­терську справу робить священник о. Павло Пащук. За це йому велике спасибі. Дякуємо й директору ТзОВ «Галич­хутро» Василю Мусі (с. Ве­лике), який організував випікання хліба та виго­товлення тушонок для ЗСУ. У цьому йому охоче допомага­ють усі жителі се­ла. У Тартакові активно підтримують добрі справи громади споживче това­риство та колективи школи і са­дочку. Відзна­чу й маленьку громаду с. Ро­манів­ка, яка за ініціативи І. Орлов­ської щотижня передає випічку і домашні страви військовим на пере­дову. Маленькі села Копитів і Борок теж зав­жди допомагають. Є і люди, які допо­магають армії, не розголошу­ючи про добрі справи. Багато міс­цевих сімей надали прихисток внутрішньо перемі­щеним особам. Тож спочатку робимо те, що в наших силах.

– Пане Олю, як вдається всти­гати скрізь, маючи у під­порядку­ванні сім сіл?

– Коли мені запропонували викону­вати обов’язки старости в Тартаків­ському старостинському округу, пого­дилася, бо думала, що це на місяць-два. А вийшло, що тут затрималася надовго. Прина­гідно хочу подякувати за підтримку і допомогу моїм ділово­дам – Ользі Сачко в Поториці та Любові Фа­рині в Тартакові. На останню лягла вся буденна робота. До мене звер­таються мешканці Тартаківсь­кого округу уже з більш нагальними проб­лемами. Дякую місцевим фер­ме­рами і підприємцями, які завжди йдуть на зустріч, і допо­магають. Велику підтрим­ку мені, як старості, надає депутат Сокаль­ської міської ради Мар’яна Ярем­чук, яка закріп­лена за нашим округом… БФ «Карі­тас»-Сокаль, яким вона опікується, нині став осеред­ком волонтерсько­го руху, допома­гає як військовим, так і внутрішньо переміще­ним осо­бам. Разом ста­раємося вирішу­вати в міру можли­вості життєво важливі проблеми по мірі їх надход­жен­ня.

– Що має бути в пріоритеті у старости?

– На території округу прожива­ють різні категорії населення, і по­треби, звичайно, у всіх також різні. Вважаю, що староста повинен, насамперед прислуховуватися до потреб громади і допомагати їй.

– Під час війни маєте під сво­єю опікою не тільки жителів семи сіл, але й довелося дати прихисток для вимушено пере­міщених осіб…

– Громада Поторицького округу прийняла і прихистила майже 400 осіб, у Тартаківському – понад 300, які змушені були покидати рідні до­мівки від війни з східних областей. Вони про­живали у Поторицькому і Тартаківсь­кому дитячих садочках. Це були люди похилого віку, діти до року (треба було їм дати дах над головою, забезпечити продук­тами і всім необхідним). Наші люди прийняли їх, підтримали і допо­мог­ли. Низький їм за це уклін…

– Що змінилося за цей рік у довірених Вам селах?

– Планів було багато. На жаль, реалізували лише частинку з них. У
с. Поториця у рамках реалізації мікро­проєкту, який розпочав ще мій попе­редник, покладено частину тротуарної доріжки. В с. Горбків проведено нове вуличне освітлен­ня. Спонсорами стали місцеві під­приємці й фермери, а також ПП «Західний Буг». У 2022 році плану­вали завершити ці об’єкти, написа­ли і подали мікропроєкти на кон­курс мікропроєктів по трьох населених пун­ктах. Але війна стала на заваді реалізації наших планів…

На даний час робимо благоустрій територій кладовищ та автобусних зупинок. Люди виходять на толоки. З перших днів війни сформували загони місцевої самооборони для захисту своїх населених пунктів.

У Тартакові та Романівці органі­зували системи збору та вивезення сміття, тому що для нас важливим і стратегічним напрямком є збере­ження довкілля. Цей механізм на­лагоджений давно у селах Пото­риця, Горбків, Вели­ке.

Старостинські округи не мають власного бюджету. Ці витрати ляга­ють на плечі місцевих жителів. У цьому році ми встановили дитячий майданчик у с. Романівка. Спонсо­рами стали фермери Тарас Лах, Олег Іванчина, Михайло Осика, бо тільки спільними зусиллями може­мо щось змінити.

– Чим наразі більш за все пе­реймаєтесь? Які проблемні питання округу потребують негайного вирішення?

– Проблем багато, як і у кожній громаді. Насамперед, це віднов­лення та ремонт вуличного освіт­лення, по­точний ремонт доріг у семи населених пунктах старостинських округів.

– Поряд з позитивом – з яки­ми проблемними питаннями довелося зустрітися?

– До старости можна звернутися з будь-якими питаннями, чи це сімейні чи побутові. Наша робота – діяти в ін­тересах жителів. Тіши­мося, що завдяки керівництву місь­кої ради маємо ство­рені належні умови, у людей є можли­вість звер­нутися до нас за будь-якою послу­гою.

Проблемою у с. Поториця стало закриття поштового відділення. Та завдяки його колективу, голові ОТГ і громаді села, змогли його відстояти…

Найбільшим випробуванням для нас були снігові замети. Ми розу­міли, що «Сокальжитлокомунсер­віс» не в змозі прогорнути одно­часно дороги в Сокалі і 59 населених пунктах. На щастя, нам прий­шли на допомогу місцеві фермери та підприємці. Проте найболючіши­ми питаннями були і залишаються дороги. Але наші жителі досить свідомі і розу­міють, що кошти зараз спрямовуються на більш важливі речі, там де необ­хідна наша під­тримка. Але питання ремонту доріг і надалі залишається актуальним і ми надіє­мося, що нам вдасться це зробити.

– Які бачите шляхи їхнього вирішення?

– За допомогою підприємців, спон­сорів та за підтримки фінансу­вання Сокальської міської ради.

– Ваші плани на майбутнє, що хочете реалізувати у громадах?

– Проблем у селах є багато і зав­жди є над чим працювати. Зараз важко говорити про плани, але ду­же хо­че­ться, щоб всі населені пункти проц­вітали і розвивалися. Я, як і всі, чекаю з нетерпінням пе­ремоги і, звичайно, будемо врахо­вувати нагальність проб­лем у кож­ному селі, старатися їх реалізувати.

– Що хочете побажати захис­никам і селам старостинських округів?

– Найперше подякувати воїнам, всім, хто ціною власного життя бо­ро­нить нашу державу. Подякувати всім місцевим жителям, волонте­рам, під­приємцям і фермерам за надану допо­могу для військових, за співпрацю і підтримку.

Нехай Господь допоможе нам по­бороти ворога, щоб кожен захис­ник чи захисниця повернулися додому, щоб наша Україна стала процвітати. Ми відбудуємо Україну. З нами свята віра, з нами Бог і правда.

Розмову вела  Любов ПУЗИЧ.

На світлині: зліва – діловод Любов Фарина, справа – старос­та Поторицького і в. о. Тартаків­ського ста­ростинських округів Ольга Кальмук.