ВІЙНА ПОЄДНАЛА НЕПОЄДНУВАНЕ
Жінка і війна. Краса і потворність. Мудрість і безумство. Життя і смерть. Нині маємо тяжкий час, коли незбагненно поєднується непоєднуване – у цих двох, таких різних, словах жіночого роду: жінка і війна.
Побувала в Сокальській центральній публічній бібліотеці на зустрічі з письменницями Оленкою Лотоцькою, яка знає про війну не лише з новин, адже є військовою, і з Любою Відутою, яка Словом – як на війні. Зустріч відбулася в рамках VI Всеукраїнського форуму військових письменників, який відбувся 9-12 травня у Львові.
Було цікаво і пізнавально, радісно і щемливо, до усмішок і до сліз…
В нашій Сокальській бібліотеці, у нашому затишному, відносно безпечному місті і місці (слава Богу, не було тривоги) – присутні мали можливість побачити і почути цих красивих мудрих жінок – жінок, які говорили не так про війну, як про життя, яке завжди перемагає, а ще про любов – до Бога, до ближнього свого, до рідної землі…
А мені в якийсь момент зринули в пам’яті рядки, написані мною в липні 2022-го:
В душі своя війна за Бучі, Бахмути…
Жахатися новин, безсило плакати.
Ставати запальним,
на помсті звихнутим!
Та тільки б не змиритися, не звикнути…
Напевно, для цього такі зустрічі й потрібні. Щоб чути і бачити. Уявляти і втілювати. Любити і ненавидіти. Щоб жити і боротись – доки змога, доки сила – в Україні, з Україною, за Україну.
Любов БЕНЕДИШИН,
голова ЛМО «Колос».
