У День пам’яті і примирення (8 травня) на Сокальському цвинтарі, біля пам’ятника Невідомому солдату, зібралася громадськість на вічереквієм, щоб вшанувати подвиг українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та низько вклонитись усім борцям проти нацизму. На грудях у присутніх були приколені червоні маки. Ця квітка традиційно символізує для Європи пам’ять про героїв, загиблих у боях ХХ ст. Нині вона єднала і примиряла серця присутніх різних поколінь та всіх українців, які хочуть примирення всередині українського суспільства.
Віче розпочалося українським Славнем. А далі ведуча Олена Назарова навела вражаючі факти: Друга світова війна, яку розв’язали два злочинні тоталітарні режими, стала найбільшою трагедією людства у ХХ ст., забравши понад 50 мільйонів людських життів. «Ось чому сьогодні так важливо перенести у свідомості українців акцент з «перемоги» чи «поразки» на «пам’ять», яка відкриває шлях до примирення поколінь і народів. Вшанування жертв свідчить про любов. Ця ж чеснота передбачає прощення, яке повинне поширюватися не тільки у своїй спільноті, а сягати все дальших горизонтів. Про нетримання образи навіть на катів, які завдали болю нашим рідним: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», щоб молилися за всіх загиблих, а не святкували перемогу одних над іншими. Саме такою молитвою ми засуджуємо війну, свідчимо, що смерть усіх зрівнює, і прагнемо служити справедливості та миру», – наголосила вона.
Священнослужителі – канцлер Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, о. Роман Синицький, митрофорний протоієрей УПАЦ о. Володимир Жарський, о. Михайло Ментух, о. Василь Партика помолилися за загиблих українських бійців під час Другої світової війни та нинішньої неоголошеної війни, яку проти України розв’язала Росія.
Священик Володимир Жарський зазначив, що у День пам’яті і примирення ми зібралися, щоб молитовно згадати всіх загиблих у Другій світовій війні, яка забрала мільйони людей, які віддали своє життя, борючись проти фашистського агресора. Ми схиляємо голови перед цими солдатами, які тут знайшли свій останній спочинок. Схиляємо свої голови й перед українськими воїнами, які віддали своє життя, захищаючи територіальну цілісність України на східних кордонах. о. В. Жарський побажав, щоб між усіма був мир, щоб він прийшов на нашу українську благодатну землю, щоб більше ніколи матері не проливали сліз за загиблими синами та доньками на війні…
Голова Сокальської районної ради Микола Пасько наголосив, що сьогодні особливий день в історії України – День пам’яті та примирення, який хвилює наші серця. Можна лише уявити, якою була б Україна якби не було війни, коли б ця німецька навала двічі не прокотилася її територією…
– Мільйони українців загинуло… Нині ми вшановуємо не тільки мільйони загиблих під час Другої світової війни, але й тих українських військових, які загинули, захищаючи сьогодні нашу державу. Українські матері так само плачуть за загиблими своїми синами. 12 жителів Сокальщини віддали своє життя у сучасній загарбницькій війні за знищення української нації…
Доземний уклін живим захисникам нашої Батьківщини і вічна пам’ять загиблим… Сьогоднішній день повинен бути доказом, що мир знову запанує на українській землі», – зазначив М. Пасько.
– Дорогою ціною далася ця перемога, скільки життів забрала ця страшна війна, скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкалась війна своїм чорним крилом. Тисячі наших земляків воювали за цілковите звільнення України від комуністичного та фашистського агресорів, які з однаковою ненавистю топтали святу українську землю. Це наша історія, яку ми маємо пам’ятати. Минають роки, відходять очевидці подій, які брали участь у Другій світовій війні. Сьогодні дякуємо їм за те, що народилися і живемо… Воєнні дії на сході України навчили нас цінувати мирне небо над головою, радісний сміх дітей та щасливе усміхнене обличчя матерів… Низько схиляємо голови й перед українськими бійцями, які загинули смертю хоробрих, захищаючи територіальну цілісність України та нас з вами в зоні АТО та служать там нині, – наголосили у виступах перший заступник голови райдержадміністрації Ірина Задолинна та заступник Сокальського міського голови Сергій Марчук.
– Для наших краян війна розпочалася у вересні 1939 року, коли з обох сторін два агресори ділили західні кордони України, – нагадав присутнім депутат обласної ради Сергій Касян. – І був спільний парад у Бресті радянської і німецької армій. І ми маємо це пам’ятати. Сьогодні вшановуємо усіх: і українців, і росіян, і вірмен, і представників інших національностей, які лежать тут на цьому цвинтарі, за те, що вони героїчно визволяли міста і села Західної України. Нині другий агресор ділить наші кордони на сході держави, який розв’язав і веде ганебну загарбницьку війну. Та перемога буде за Україною, бо той, хто захищає свою землю, завжди перемагає.
Голова ради Сокальської районної організації ветеранів України Алла Вавринчук привітала присутніх з Днем пам’яті і примирення та Днем перемоги, побажала їм здоров’я, щастя, благополуччя, сьогоднішнім воїнам – легкої служби, щасливого повернення додому, щоб їхні матері, бабусі, батьки не плакали, як плачуть рідні за тими, які тут поховані. Але нехай вони знають, що наші люди, наше місто пам’ятають тих людей, які загинули, його визволяючи.
Олена Назарова з сумом підкреслила, що для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси.
З кожним роком реальних свідків та учасників Другої світової війни стає все менше. Настане день, коли вони підуть від нас у вічність і дуже важливо не забувати до чого приводить війна, гординя і неповага один до одного, безглузда ідеологічна конфронтація та зрада елементарним людським цінностям. В іншому випадку ми маємо всі шанси на повторення тих жахів, відблиски яких, на превеликий жаль, спостерігаємо останнім часом на сході країни. Про це говорив Михайло Куцяба: «У 1947 році я зустрівся з тими, які йшли на смерть за Україну і просив їх взяти мене з собою. А вони відповіли: «Ти маєш жити, бачити все те, що твориться, щоб розповісти правду своїм дітям, онукам, правнукам». «Визволитель», який визволяв Україну від німецького загарбника, сам став загарбником, бо у нас найкраща земля в світі. І знову він показує свій норов. Сьогодні тисячі українських патріотів скроплюють рідну землю кров’ю, обороняючи її від ворога. І нині падає дощ, бо разом з нами плаче Вселена за тими героями, за тими борцями, які проливали свою кров, і проливають її сьогодні. Тож будьмо сміливі, завзяті, щоб між нами був мир і злагода, щоб більше такого не повторилося»…
Військовий комісар Сокальського району Микола Лисак наголосив, що 72 роки минуло від Дня перемоги над нацизмом. Український солдат здобував перемогу в складі радянської армії, у збройних силах антигітлерівської коаліції, у загонах Української повстанської армії, а тепер на його долю випало ще одне випробування – випробування неоголошеною війною авторитарним режимом Росії. Але наша воля, сила духу незламні. Честь і слава тобі, український солдате, громадянине, який зробив крок вперед на захист Вітчизни!
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять ветеранів Другої світової війни, тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах, в зоні АТО.
Очільники влади, представники громадських організацій, військовослужбовці, сокальчани поклали квіти до підніжжя пам’ятника Невідомому солдату та запалили лампадки…
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
