І чути – край наш героїчний
Вже знов співає «Бог предвічний…»
Співаймо! Заглушімо жалі.
Славімо Бога на землі!
Леліймо віру вікову.
Бо об дзвінку цю коляду
Зламає Ірод меч злосічний.
Кріпімся! З нами Бог предвічний!
Зближаються Різдвяні свята. В думках вже дзвенить колядка, пахне медом кутя, красується ялинка.
Святвечір, Дитятко в яскині, прикрашена церква, оселя, дорогі гостіколядники – різдвяна радість. А десь там, у глибині душі, смуток, тягар. Не всі українські родини сядуть до святої вечері разом. У деяких родинах тільки незаймана тарілка на столі і порожнє крісло замінять дорогого гостя. Найдорожчий гість буде вечеряти в окопах. Слава Богу, що між нами, українцями, є волонтери, медичні працівники, щедрі жертводавці, які дбають про наших захисників. Яких великих патріотів ми маємо! Щиро дякуємо їм. Молімося за наших захисників, єднаймося з ними думками, просімо скорого щасливого повернення їх додому.
Різдво і передріздвяний час – це суцвіття свят, традицій, багатство нашого народу. Відкриває його святий мученик Роман, а закінчує святий Йоанн Хреститель. У нашій стороні жартують, що святий Іван Предтеча поніс свята в торбі на плечах. Після Романа вшановуємо пам’ять великомучениці Катерини. Від старших поколінь передані нам звичаї на кожне свято і такі пам’ятні вони. Дівчатка на Катерини садили у вазонку гілочку вишні. Якщо розів’ється до Різдва, то будеш мати добру пару. І розвивалась, слава Богу, вишенька, день великомучениці Варвари мами підтинали дівчаткам коси, щоби були такі красиві, як у Варвари. Андріївський вечір нам, дівчаткам, віщував долю. Дуже цікаво було зранку подивитись, від якого хлопця висипана тирсою стежка до моїх воріт. Святий о. Миколай тішив нас подарунками, скромними, але цікавими. Святий вечір був довгожданим, таємничим, справді святим, був особливо постовий день, а молитва перед вечерею додавала сили.
Радіймо всі, бо прийде на світ той, хто напоїть серця святістю, чистотою, хто знову розповість нам притчею, розумною наукою, як нам жити, як трудитися, як любити ближнього. Це Ісус Христос навчив нас молитви «Отче наш…», яка передається уже два тисячоліття різними мовами у всьому християнському світі.
Вслухаймось, як наші малі діти віншують, слова їхні зворушують душу і серце. Ті побажання справді збуваються. Діти дотримуються місцевого звичаю. Колядують хлопчики і дівчатка. Щедрувати ходять тільки дівчатка, засівати – тільки хлопчики.
Різдво – це час колядок, роздумів, радості, спогадів. Україна з давніхдавен величаво прославляла Пресвяту Матір з Ісусиком. Багато колядок складених у честь Богородиці, прослави її Божого материнства, святої родини. За вірою нашою Мати Божа є в кожній українській хатині, вона є скрізь, де б’ється українське серце. Пресвята Марія – Мати Спасителя і Мати українського краю.
Ідімо колядувати від хати до хати, з колядою щастя і долі людям побажати. В коляді нашій вся історія Божого рождества, вияв великої любові і поваги до Бога, сила нашої віри. Умиваймося святою водицею, бо в ній велика сила. Князь Володимир Великий прозрів від водиці, з очей його впала заслона.
У переддень Різдва Христового побажаймо одне одному добра, спокою в державі. Хай благовісним дзвоном розноситься колядка Україною, аж до наших дорогих захисників. Живемо надією і просимо Бога, щоб невдовзі ми зустрічали наших патріотів із великою вдячністю, пишними короваями.
Колядуй, Україно! Радуйся, рідна земле! Освячуйся водохрещенською водою, збагачуйся добрими дітьми, щедрими дарами природи, цілющим багатством карпатських лісів.
Заколядуй, Україно!
Співайте, Карпати!
Будемо Дитя Господнє
Радісно вітати.
Бо на радість всьому світу
Свята Божа Мати
Веліла нам, християнам,
Всім колядувати.
Заколядуй, рідна земле!
Заграйте, дзвіночки.
Молись, дитя, за Вкраїну,
За синів і дочок.
Марія КАЛЮГАКАЩУК, с. Скоморохи.
