Бо це слова правдиві, чесні, завжди вчасні, а ще душевні, теплі і направду поетичні. Йдеться про поезію члена Національної спілки письменників України Любові Бенедишин. Її поетичне слово виходить з самого серця, але лягає на аркуш паперу з глибин її мудрості, розуму, громадянської позиції. Її поезія – це не тихе плесо ріки, дуже спокійне й мелодійне. Як на мій погляд, це швидше стрімкий потік, водоcпад незаперечних аксіом, які бурхливим, трохи бунтарським, а трохи філософським потоком вривається у наше єство з високості неба. Її неба, неба – земної поезії. І знову у світ широкий Л. Бенедишин, як мати, випроводжає свою сьому поетичну дитину – збірку поезій «Зачаття неба», в люди. Щоб і ті зуміли побачити у тій дитині ті найкращі якості, той зміст, ту високу думку і щиру душу, які закладала у ній матипоетеса. І власне дуже майстерно і сердечно представила збірку «Зачаття неба» людина, великий книголюб і шанувальник справжньої поезії, яка тонко відчуває її тональність, зміст і душу, працівник Сокальської районної бібліотеки імені В. Бобинського Світлана Халупник, яка повела нас у мандрівку світу поезії. Світу Любиної поезії, в якій пронизлива любов до Вітчизни, щемливо чисте почуття кохання, філософське осмислення людського призначення на землі в цьому шаленому і такому розшматованому світі, болісні роздуми про скороминуче і вічне. У своїй новій поетичній збірці вона прагне розповісти нам про уроки життя, про наш час, який потребує порятунку і про надію, якою живемо:
«Майбутнє прекрасне і мирне
вже сходить… Оце вже воно –
отам… за тривог пеленою…
генген, у тремкій далині…
Надія, убита війною,
Нарешті воскресне…»
Любов Бенедишин – лауреат премії «Золотий тризуб», переможець Міжнародного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Володимира Дроцика, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Чабанівського, лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича. Збірка «Зачаття неба» вийшла у видавництві «Плай». Познайомившись з нею, вдумавшись у кожне поетичне слово, не можна залишитись байдужим. Вона вражає, зачіпає за живе. Можливо ще й тому, що описані тут сумнозвісні трагічні події 20132016 років. Це і Майдан, і реалії війни. Це і пошук духовності у вирі безнадій і розчарувань. Як ми були окрилені надією жити під високим українським мирним небо. А сталось так: засліплені ілюзією раю, вітрами перемін, роздмухали пекло на землі, кривавий Схід, відданий Крим, хаос, смуток, розчарування. Живемо по інерції, але мало хто задумується над тим, що треба розпочинати з себе. Як каже поетеса «у собі зачати вись». І ще строфи з цієї збірки «ще шукає душу віра» і «слово чатує в часі». А воно вічне. Всім «неопалимим душам» присвячений цикл поезій, які відкривають цю збірку. Це і наш земляк Василь Макух, і Олекса Гірник, які чином самоспалення виступили проти московського окупаційного режиму заради незалежності України.
В розповідь Світлани Халупник про поетесу і її нову збірку вдало вкраплювалися поезії, які читали учні Сокальської гімназії імені Олега Романів, яких підготувала вчителька української мови та літератури Оксана Процюк. Мушу сказати, що діти не просто декламували вірші, вони їх зрозуміли і відчули серцем і душею, тому й поезія звучала так щиро. Бо писана серцем. Збірка складається з двох розділів «Ілюзія раю» та «Інерція болю». Є й цикли, один з них «З хроніки Майдану», вражає правдою, рівно ж, як поезії, присвячені сьогоднішній війні, пронизані почуттями болю і смутку Українки і Матері. А криком душі поетеси можна вважати цикл «Скалки». У дзеркалі поезії Любові Бенедишин: наша багатостраждальна Україна трагедій і краси, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради… Ми пережили перший кривавий шок, ми осмислюємо нову дійсність, а вона непроста. А художнє слово, зокрема поезія, це спроба зрозуміти, що відбувалося, і що відбувається. Та поетеса впевнена, що не потрібно засмучуватися, бо живе ще в душі Шевченкове слово і підпирають небосхил Тарасові стовпи, опікується нами Божа Матір…
Оцінили поетичну збірку «Зачаття неба» Любові Бенедишин і критики, поети, члени літературномистецького об`єднання «Колос».
Євген Баран, критик, голова ІваноФранківської обласної організації НСПУ:
«Зачаття неба» є доброю, сильною і талановитою книжкою…
…Я би її зарахував до найкращих поетичних голосів 2016 року».
Микола Петренко, український поет, лауреат багатьох літературних премій:
«…у Люби свій відмінний погляд на знані речі, власне вистраждане зболення. Вірші про війну…»
«…А поетесі Любові Бенедишин із Сокаля на Львівщині хочеться уклінно дякувати – і не лише за чудову збірку поезій «Зачаття Неба», в якій авторка сміливо, неочікувано, але вдало і зі смаком поєднала духовну глибину, філософські роздуми і сучасні громадянські рефлексії, а передусім за те, що вона, член Національної Спілки письменників України і авторка семи збірок поезії, не вивищувалась у гонорі, а першу презентацію своєї нової книжки провела у світлиці «Галичини» – на аматорському майданчику поет клубу «Об’єднані словом».
(Поезія в ризах і без риз. Ігор Лазоришин, газета «Галичина», м. ІваноФранківськ).
Колеги Любові Бенедишин, члени літературно-мистецького об’єднання «Колос» теж дуже схвально вітали вихід нової збірки.
«Ми сьогодні прийшли сюди, щоб пошанувати високу поезію Люби Бенедишин. На Сокальщині народилася така постать, якою треба дорожити, аплодувати її великому таланту. Дорости до такої великої поезії не всім дано. Бо над кожним словом треба тяжко гарувати. І коли хто розуміє, що написав автор, то велика благодать. У Люби, яку я колись порівнював з Ліною Костенко, є своє перо, свій стиль, своє бачення. У цій збірці – сповідальність щира і сердечна, яка очищає нашу душу. Нам треба гордитися такою скромною поетесою Любою Бенедишин, я, впевнений, що вона буде знана і оцінена не лише у нашому краю, а й в Україні», – сказав голова літературномистецького об`єднання «Колос» Володимир Полянчук.
Якнайщиріші слова про Любов Бенедишин і її поетичну збірку «Зачаття неба» говорили сокальські поети Марія Чернявська, Ганна Кузьмак, Галина Хорташко, Лідія ГійШишка, Людмила Романюк, вчителька Сокальської гімназії імені Олега Романіва Оксана Процюк.
А президент благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина» Юлій Лукомський відзначив надзвичайну відповідальність, працьовитість і безвідмовність Любові Бенедишин як члена благодійного фонду, яка дуже толерантно, поматеринськи співчутливо, але в той час дуже чесно і порядно, оцінює твори дітей з малозабезпечених сімей та дітейінвалідів, вміє порадити, додати оптимізму і надії.
До поціновувачів поезії звернулася поетеса Любов Бенедишин, яка, насамперед, подякувала усім, хто прийшов на зустріч з новим поетичним виданням, а також висловила вдячність вчителю Сокальської гімназії Оксані Процюк за те, що вона навчила дітей так глибоко розуміти і щиро декламувати її поезію, і подарувала їм свою нову збірку.
«Сьогодні ви мене вітали зі святом, можливо, це й свято, бо вихід книжки як народження такого собі маленького, а може великого життя. Але сьогоднішнє свято затуманене певним смутком, печаллю, розчаруванням, бо за ці роки пережито дуже багато нашою країною, нами. І сьогоднішній день переніс мене в атмосферу 2014 року, коли відбувалася презентація книжки «Нотабене». І для мене збірка «Зачаття неба» як продовження першого розділу «Нотабене», який називався «Причасне. Прикметне. Штрихкоди», чотири вірші з «Штрихкодів» плавно трансформувалися у перший розділ циклу «З хроніки Майдану» збірки «Зачаття неба». А потім події розвивалися дуже стрімко з дуже неприємними сюрпризами. Й тоді народився цикл віршів «Скалки». Презентація «Нотабене» відбувалася 15 лютого, вже вирував Майдан. Переживаючи тодішню атмосферу, у мене народилися рядки: «Душа обмацує скрижалі, що далі?» Але навіть тоді, коли був Майдан жевріла надія. Зараз, повертаючись поглядом у ті часи і сьогоднішнього нашого часу, коли ми знаємо, що було далі. І це дуже сумно і дуже боляче. І по суті ця книжечка «Зачаття неба» народилася якось випадково. У мене була тематика книжки дуже лірична, пейзажна, жіночна. А оці всі вірші зболені, дійсно як скали серця лежали хаотично, я боялася їх торкатися. Але, власне донька порадила мені їх видати у першу чергу, бо нині вони потрібні, це такий собі літопис подій, що відбувалися впродовж цих двох років. Назва збірки «Зачаття неба» комусь подобається, хтось її не розуміє. Після презентації «Нотабене», мій син подзвонив з Майдану, ми не знали, що він туди поїхав, від нас він це приховав. Моє материнське серце розривалося на шматки. Як мати, я звісно, не хотіла, щоб він там був, а як людина, яка дуже любить Україну, вважала, що він зробив правильно. Тоді йому я так і сказала. У мене було таке відчуття, що над Україною розсунулися хмари і було видно високе українське небо. І тоді у душі народились строфи «Зачаття неба», які стали назвою нової збірки. На жаль, хмари далі зсунулися і душа далі обмацує скрижалі.
І зараз навіть страшно собі уявити, що буде далі? Але в кожного з нас жевріє надія, бо Бог є, Бог Україну любить. І у цій темноті душа шукає якусь опору і для мене – це віра в Бога. Збірка «Зачаття неба» невеличка, але у ній вмістилися наші з вами пошуки, відчуття, розчарування і надії. Для мене у цій назві збірочки є ще прихований зміст: «за чатами неба» стоять люди, які поклали своє життя за Україну і стоять, і сторожать це небо для нас з вами. Щоб кожен міг у своїй душі зачати українське високе небо», – так про свою збірку розповідала пані Любов.
Найбільша спрага поета – бути почутим. Добре, що нову збірку Любові Бенедишин «Зачаття неба» почули люди і не лише, а відчули потребу зачати небо в собі. На це нас наштовхнула її поезія.
Оксана ПРОЦЬ.
Фото Любові Пузич.
ЇЇ СЛОВАМ НЕ ВІРИТИ НЕ МОЖНА…
