ДІДУХИ-ОБЕРЕГИ ВАСИЛЯ ГЕРУСА

Напередодні дня свя­того Миколая в музеї «Людина. Земля. Все­світ» відкрилася цікава та неординарна виставка «Дідухи-обереги» народного май­стра Василя Геруса з села Волиця, для якого створення со­лом’яних оберегів стало захоп­ленням, яке приносить радість та умиротворення на душі. Сплетений із колосків символ відомий у нашому народі ще з дохристиянських часів. Народо­знавці кажуть, що дідух здавна був символом кінця одного та початку наступного року. Його ще називали дідом – і він озна­чав зв’язок з предками, симво­лізував дух дідів-прадідів.

Старший науковий співробіт­ник музею Наталія Покотюк роз­повіла притчу про те, що коли Ісус Христос народився в стаєн­ці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і зату­лив її снопом із соломи. З того часу існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці в кутку дідух, який є сим­волом затишку та тепла.

Пан Василь упевнений, що солом’яний оберіг – це не тільки символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Після свят з дідуха висіва­ли зерно, яким потім засівали поле, а солому спалювали. Чо­ловік радіє, що молоде поколін­ня повертається до народних традицій і все частіше на Різ­дво надає перевагу не ялинці, а старовинному українському оберегу. Його присутність при­носила в родину святковий настрій, затишок і святковість. Тож не дивно, що оголошення про відкриття виставки дідухів-оберегів привернула увагу пошановувачів української старо­житності.

У невеликій, проте затишній залі музею, зібралися шану­вальники українського народно­го мистецтва. Кожен, хто пере­ступав поріг музею, був зачаро­ваний роботами народного умільця – понад тридцять дідухів-оберегів з різного колосся вражали своєю довершеністю та граціозністю. Від них віяло якоюсь таємничістю. Здавало­ся, це не просто солома, то про­мінчики сонця, які пахнуть хлі­бом. В руках народного умільця вони перетворилися на справ­жні витвори мистецтва.

За традицією, всі заходи в музеї «Людина. Земля. Все­світ» розпочинаються з молит­ви, тож і цього разу першими мали слово священики: насто­ятелі храмів м. Сокаль – св. Ми­колая о. Михайло Назар та Вознесіння Господнього – о. Воло­димир Жарський. Вони благос­ловили експозицію дідухів-оберегів народного умільця та привітали присутніх з неорди­нарною подією, яка сталася на­передодні: створення Україн­ської православної церкви.

Оскільки так співпало, що виставка відкривалася у цей символічний для України та українців день, Василь Герус присвятив її цій визначній події.

Директор музею «Людина. Земля. Всесвіт», заслужений діяч мистецтв України Анатолій Покотюк відзначив значимість цієї події для кожного українця та звернувся до присутніх сло­вами Тараса Шевченка: «Свою Україну любіть… Любіть її… во врем’я люте… В останню, тяж­кую мінуту за неї Господа мо­літь». Він наголосив, що Україна духовно відроджується, українці повертаються до своїх звичаїв та традицій. Підтвердженням цього і є ця виставка дідухів-оберегів, які є не тільки симво­лом врожаю, добробуту, багатства, але й без­смертного предка, за­чинателя роду, духов­ного життя українців, оберега роду. З давніх-давен українці з вели­кою шаною й повагою ставилися до свого ро­доводу. А дідух і є тим сакральним симво­лом із золотавого ко­лосся – дідівський дух, який єднає покоління. Народ, який зберіг цю традицію і віру – не­зламний.

Творити такі дива з соломи, як зізнався пан Василь, став ви­падково: «працював агрономом у колгоспі. Часто любувався хлі­бами, які перелива­ються проти сонця на полі. І не міг намилу­ватися їхньою красою. Якось дивлячись на золоте пшеничне колосся, почув голос: «Василю, візьми оці гарні колоски і склади докупи, щоб потім зробити сніп­ки». Вибрав 25 гарних колосків, зв’язав їх травою. Сніпок пода­рував директору ТзОВ, де пра­цював агрономом. На другий день колосся попадало. На сто­лі лежала жовто-синя стрічка, взяв її та обв’язав колоски. Вий­шов гарний дідух. Потім зробив ще і ще сніпки. Вироби мені спо­добалися. Потому вирішив зро­бити оберіг висотою один метр. Спробував і вийшло…»

Відтоді соломоплетіння стало для нього улюбленим заняттям. На маленький оберіг майстер витрачає декілька годин, а на великий декілька днів, іноді й місяць. Спершу робив вироби лише з колосся пшениці, згодом почав вплітати до нього ячмінь, овес, льон. Пізніше дізнався, що в оберезі кожне колосся щось символізує: ячмінь – це весна, пшениця – літо, жито – осінь, овес – зима. Пори року діляться на місяці, тижні, дні, години та пори дня (ранок, обід, вечір та ніч).

…Пан Василь каже, що це Ангел-хоронитель навчив його складати і плести колосся в обереги. До того він ніколи не бачив як це робити. Ні дідо, ні тато їх не плели, тож не міг цьо­го навчитися у них. Не міг нав­читися, дивлячись на майстер-класи з соломоплетіння в Інтернеті, як це є зараз, бо тоді такого ще не було. Це вміння та знан­ня прийшло до нього якось са­мо по собі. Просто хотів підкрес­лити красу колосся, яке створив Господь, щоб її могли побачити інші. Його солом’яні вироби – це прославлення Отця Небес­ного. Подяка йому за те, що він нам дав хліб насушний. Ось чо­му вони стоять багато років і не осипаються.

Народний умілець заготовляє колоски під час жнив на полях ПАФ «Білий Стік» або на власному городі. Допомагає йому у цьому дружина Галина, а часом і директор ПАФ Олег Іванчина. І нині він разом з друзями на­родного умільця та першою вчи­телькою Марією Король приїха­ли, щоб підтримати його. Вони пишаються талановитим земля­ком, який творить таке диво.

Кожен колосок в дідуху-оберегу має символічне значення та магічний вплив на його влас­ника. Про це розповіла завідую­ча бібліотеки с. Волиця Ярос­лава Галушка. Так колоски пше­ниці – це дар життя, довголіття, єднання, багатство і щедрість землі, жита і вівса – на багатство і красу. Яч­мінь – це прадавнє коріння роду, бо саме він є найдавнішою культурною рослиною на землі. Льон – це символ затишку і дос­татку, овес – добра і миру. Пучки колосся зверху обрамлювали кольоровим стрічками, засушеними польови­ми квітами. На наших теренах сніпки обв’я­зували синьо-жовтими і червоно-чорними стрічками, які символі­зують любов, велич і красу, є символами хліба і достатку, безкрайного неба. Якщо оберіг підперезаний мотузкою це на згоду, мир і спокій. Лля­ною білою стрічкою – на об’єд­нання родини.

Народний умілець із задово­ленням не лише показує свої роботи, а й розповідає про тех­ніку їх виготовлення, прагне пе­редати свої знання та навички кожному – малому і великому. Адже тут існує ціла премуд­рість: оберіг плетуть спочатку з 12 колосин, що асоціюються з 12 місцями року, які потім тричі переплітають по три колоски, що значить трійця свята, згодом беруть по сім колосків, що оз­начає дні тижня. Потім беруть десять колосків, що символізує десять заповідей Божих. Для цього проводить майстер-класи. Найбільше йому запам’я­тався майстер-клас в Києві в Жовтневому палаці, який проводив для киян та учасників Революції Гідності. Вилучені кошти пішли на потреби Майда­ну. Пан Василь свої вироби да­рує людям на радість, бо свято вірить, що солом’яні обереги здатні відвертати біду. Недарма у народі казали: «Дідух до хати – біда із хати». Його обереги не втрачають форми та добре зберігаються ще з 2014 року…

Два обереги, які привіз з собою на Майдан, подарував Червоноградській сотні. Ще два урочисто вручив на сцені Май­дану Євгенові Нищуку та Руслані Лижичко. Працівники музею показали відео, де пан Василь вручає свої обереги вище наз­ваним особам. Дідухи-обереги Василя Геруса є й на блокпос­тах українських військовослуж­бовців на межі розмежування у Луганській та Донецьких облас­тях, зберігаються у краєзнавчо­му музеї «Сокальщина», в Червоноградській міській раді, ще два – у Волицькій церкві. Пан Василь дарував свої вироби друзям, знайомим, священно­служителям та політикам, зок­рема, митрополиту УАПЦ Мака­рію та лідеру ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко. У 2015 році напередодні Різдва Христового та Старого Нового року народний умілець організував акцію на під­тримку бійців АТО. Його ініціати­ву підтримали директор ПАФ «Бі­лий Стік» Олег Іванчина, вчите­лі Волицької школи Марія Худа, Надія Стецюк, Наталія Гладиш, а також сільський бібліотекар Ярослава Галушка. Вони органі­зували дітей, які чотири дні пос­піль приходили в актовий зал ПАФ «Білий Стік» і разом з май­стром робили солом’яні обере­ги. Допомагали їм й жителі се­ла. Спільними зусиллями виго­товили 80 дідухів, які урочисто освятив отець Іван Бігун, щоб з Божою ласкою вони потрапи­ли в домівки до своїх господа­рів. Кожен з присутніх міг прид­бати оберіг додому. Вилучені гроші передали бійцям в зону АТО.

Учасник Майдану, а нині де­путат Сокальської міської ради Андрій Бабух пригадав події 2014-го, коли Василь Герус пе­ред Різдвом привіз майданівцям солом’яні обереги. Разом з побратимами вважає, що вони врятували їхній намет від вог­ню, бо всі інші, що були поруч, згоріли. Пан Андрій також роз­повів, що з ініціативи громад­ської організації «П’ятий кут» в Сокалі три роки тому було вста­новлено напередодні Різдва на площі Січових стрільців дідух, який виготовив Василь Герус. Тепер це стало доброю традицією для міста. Планують це зробити й 6 січня 2019 року о 12-й годині.

Депутат районної ради Олег Кожушко подякував народному умільцю за зберігання і примно­ження національних традицій, передачу їх підростаючому поколінню. Відтепер давні традиції відродяться і в оселях наших краян.

Розповіді присутніх гармоній­но перепліталися з дзвінкими українськими колядками. А по­просилися поколядувати до пана Василя учасники фоль­клорного ансамблю «Забавлянка» Сокальської школи мис­тецтв ім. Віктора Матюка (керів­ник Тетяна Гнатюк). Вони ство­рили святкову невимушену ат­мосферу, кожен з присутніх відчув, що на порозі Різдво.

Наприкінці старший науковий співробітник музею Наталія Покотюк побажала всім, щоб тепло родинного вогнища зігрі­вало душі й серця, у домівки прийшли святковий настрій, здоров’я, мир, віра у завтрашній день, щоб ми верталися до сво­го, українського, в якому наша сила. Нехай сакральний символ із золотавого колосся – дідів­ський дух, принесе радість, зла­году й добробут у кожну родину.

Виставка дідухів-оберегів Ва­силя Геруса триватиме до 25 січня 2019 року.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.