АФГАНІСТАН… Це слово болем дзвенить у душах багатьох воїнів-інтернаціоналістів, які втратили там бойових побратимів, сумно відгукується воно і в серцях батьків за полеглими синами. То була не зовсім їхня війна, не за рідну землю, не за свої території. Але вони повинні були піти, бо не мали права на слабкість. Проте, зробивши останній подих на чужій землі, назавжди залишаться в пам’яті земляків, які шанують їх дотепер. 12 лютого в Сокальському районному Народному домі відбувся урочистий захід «Афганістан – мій біль, моя пекуча пам’ять», приурочений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 30ій річниці виведення радянських військ з Афганістану, який вела Руслана Антонюк. Вшанувати світлу пам’ять тих, хто загинув у «афганському пеклі», прийшли ветераниафганці, керівники району, учні та громадськість. Захід розпочався з молитви за Україну та український народ, яку прочитав митрофорний протоієрей ПУЦ Володимир Жарський.
Заступник голови РДА Микола Поліщук подякував їм за належне виконання громадянського обов’язку, за честь, мужність та стійкість, проявлені в Афганістані, за те, що витримали цю страшну війну, пройшли її та залишилися живими, а зараз допомагають у вихованні бійців української армії, передаючи свій бойовий досвід тим, хто сьогодні боронить цілісність і незалежність України. Одним з таких є присутній у залі начальник полігону Великомостівського кінологічного центру Ігор Білецький, який за мужність та хоробрість був нагороджений орденом «Червоної зірки».
Голова Сокальської районної ради Микола Пасько закликав хвилиною мовчання пом’янути тих, чиє життя обірвалося в Афганістані. Український народ у цій безглуздій війні втратив понад три тисячі своїх синів і доньок. Не повернулося додому й семеро жителів Сокальщини. Це – Микола Михайлович Обдирко зі Сокаля, Петро Михайлович Козловський з с. Поториця, Петро Іванович Курка з с. Сілець, Богдан Йосипович Сенів з с. Муроване, Ярослав Костянтинович Сеньків з м. Угнів, Михайло Любомирович Войтович з с. Перемисловичі, Олег Васильович Кіндрат з с. Сілець. Шість з них посмертно нагороджені орденом «Червона зірки».
Очільник районної ради зазначив, що нині нас від тих подій відділяє тридцять років. Кожен по своєму їх оцінює, адже багато що змінилося за цей час у нашому житті. Проте ця війна довела, що волелюбний народ не можна поневолити. Це підтверджують нині й українці. Уже п’ять років триває неоголошена російсько-українська війна, яка забрала понад 11 тисяч життів. М. Пасько зауважив,
що воїниафганці є взірцем мужності та відваги, і саме на їх прикладі формувалося нове поління громадян, які нині боронять від ворога східні кордони нашої держави.
Опісля керівники району вручили подяки учасникам бойових дій в Афганістані.
Своїми спогадами про ті події поділився з присутніми полковник у відставці Василь Гула з Великих Мостів, якому судилось бути в числі тих, хто останнім покидав територію Афганістану. Він згадав часи тієї страшної війни, навів паралелі з сучасними подіями на сході нашої держави. Зазначив, що боляче згадувати тих, хто загинув, хто пропав безвісти… Та у війни свої закони…
Неохоче розповів про ці події й майор запасу, кавалер двох орденів «Червона зірка» Олександр Огурцов зі Стаївки, який родом з Омська. В Афганістан попав після закінчення військового училища. Служив три роки у 66 бригаді на сході Афганістану поблизу кордону з Пакистаном. Був двічі поранений. За проведені бойові операції відзначений командуванням та нагороджений двома орденами «Червона зірка». У 1984 році доля привела його на Сокальщину.
Голова Сокальської районної спілки ветеранівафганців Михайло Ільницький наголосив, що у всі часи і в усіх народів ветеранів війни пам’ятали і вшановували. «Не наша вина, що молодих вісімнадцятилітніх хлопців призвали до лав Збройних сил тоді ще Радянського Союзу, однак ті з честю виконували військовий обов’язок. Скільки загинуло смертю хоробрих… Скільки пропало безвісти… Не одна мати й батько посивіли від горя, бо втратили сина на цій війні… За офіційними даними, 160 тисяч українських воїнів несли службу в республіці Афганістані, серед яких понад 300 жителів нашого району, 111 з них проживає на даний час, 3360 українців не повернулися з цієї землі живими… Біля 8 тисяч було поранено, понад 100 тисяч перенесли поширені в азіатських країнах захворювання», – сказав він.
Минуло три десятиліття… Нині ветераниафганці уже пенсійного віку, багатьом з них потрібна підтримка та допомога, турбують питання щодо пенсійного забезпечення, санаторнокурортного та безкоштовного лікування тощо. На жаль, вони не отримують усіх соціальних гарантій, які їм обіцяли. Голова Сокальської районної спілки ветеранівафганців попросив представників влади допомогти у вирішенні наболілих питань афганців та подякував усім, хто організував поїздку на могили воїнівафганців, зокрема, військовому комісару Любомиру Бродюку та священику Володимиру Жарському, який відправив на них панахиди.
– Ця війна зробила з нас патріотів, – каже Михайло Ільницький, – бо ми бачили, що таке смерть, знаємо ціну життя й відчули на чужині, що таке рідна земля. Тому багато воїнів афганської війни зараз у зоні АТО протистоять агресору, активно займаються й волонтерською діяльністю, щоб підтримати бійців на передовій. Для нас Україна – єдина, і ми маємо її берегти.
15 лютого ще й день вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Військовий комісар Сокальського райвійськкомату, майор Любомир Бродюк наголосив, що українці брали участь у збройних конфліктах на територіях майже 20 іноземних держав, зокрема, Іраку, Анголи, Сірії, Афганістані, Чехії й багато інших. Вони з честю виконували свій обов’язок і довели всьому світу, що є мужніми та хоробрими воїнами.
– Цей день радості і скорботи водночас. Ми схиляємо голови перед полеглими і пишаємося героїзмом солдатів і офіцерів, яким вдалось пройти горнило війни, – зазначив Л. Бродюк. Він подякував за активну життєву позицію воїнамінтернаціоналістам, зокрема, за участь у патріотичному вихованні підростаючого покоління та захисті територіальної цілісності України на східних теренах.
До уваги учасників бойових дій була представлена концертна програми, в якій взяли участь вокалісти – Софія Черняк, Вероніка Левицька, Ольга Шевчук, баяніст Степан Думанський, бард Ігор Курач, флейтистка Марія Ковалик, скрипковий ансамбль викладачів Сокальської дитячої школи мистецтв імені Віктора Матюка «Ледіс» (керівник Ірина Когут), вокальний ансамбль та хореографічний колектив «Веселка» Сокальського РНД (керівник Надія Ганіткевич).
Тридцять років минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська. Але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти – своїх чоловіків та батьків. Маємо знати про страшні події безглуздої війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в 1830 років стали свідками й учасниками воєнних дій. І пишатися
їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
