6-7 вересня парафіяни церкви свв. мчч. Бориса і Гліба і церкви Покрови Пресвятої Богородиці сіл Лучиці та Шарпанці разом з настоятелем храмів Ігорем Лемиком здійснили паломницьку подорож до Зарваниці.
По дорозі ми відвідали Підкамінь, що на Брідщині. Тут, на горі Рожаниця, розташований найбільший в Україні оборонний монастир часів XVIIXVIII століть, заснований монахами-домініканцями.
Домінантною спорудою оборонного монастиря у Підкамені є костел Вознесіння, його видно з усіх боків довколишньої місцевості, навіть з Почаєва і Бродів. Головною святинею собору є чудотворна ікона Божої Матері, яка славиться своїми чудами, багато людей зцілилися і отримали великі ласки за свою віру. Особливо до цієї ікони приїжджають люди, які не можуть мати дітей і просять в Матері Божої ласки материнства. Завдяки цим обставинам за рішенням Папи Римського Бенедикта XII ікону Підкаменської Божої Матері було короновано. На території України це була перша така подія.
Справжнім чудом теперішнього життя монастиря стало самовідновлення позолоти на скульптурі Божої Матері, яка увінчує корінфську колону, яка стоїть на монастирському дворі. Ця скульптура впродовж XX ст. мала темно сірий колір, всі були впевнені, що вона виготовлена з того ж матеріалу, що й сама колона.
Тому коли у 1997 році сюди прийшли монахи УГКЦ, і після цього на колоні почала проступати позолота, всі були вражені. Про неї заговорили і багато прочан приходили молитися і дивувалися чудові. Також тут зберігаються мощі багатьох святих.
Про це місце можна писати дуже багато, історія монастиря вражає, багато руйнувань зазнала ця святиня. Під час Pадянського Cоюзу їй було завдано чи не найбільших руйнувань. Там була і тюрма, і склад, і конюшня. Проте все в Божих руках і святиня потрохи відновлюється, там і досі здійснюються чуда, зцілюються люди, саме головне це віра чиста і правдива. Хто там ще не був – обов’язково відвідайте це місце – не пошкодуєте.
…Із давніх-давен прочани з усієї України та з усього світу йдуть до Зарваницької Божої Матері. Святе місце Зарваниця славиться чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. І, здається, що тут, серед цієї чудової краси і тихоплинної річки Стрипи, серед душевного спокою та єднання людини з Богом, чарівний земний рай. Однак, не завжди так було, наша славна Зарваниця багато разів була зруйнована, знищена, то жорстоким вогнем війни, то пекельною тоталітарною більшовицькою системою. Але, незважаючи на всі лихоліття часу, українська Зарваниця знову воскресала, як невмирущий свідок Вічної Божої Правди. У ворогів не вистачало рук, не ставало сили побороти Храм Божий, де невідступно перебуває Святий Дух, Утішитель.
Дивовижна історія Зарваниці почалася у 1240 році з появою чудотворної ікони Матері Божої. Це були роки татаромонгольської навали, коли було зруйновано Київ, знищено Десятинну Церкву і багато монастирів. Уцілілі монахи пробиралися в Галичину під захист місцевих князів, з якими рахувався хан Батий. Один з київських монахів, уродженець Галичини, простуючи до Теребовлі, стомлений дорогою і болем ран, заночував у лісі. 3асинаючи, він щиро молився за свій знедолений край, благаючи заступництва Божої Матінки:
«О, Боже милосердний! Вдячний Тобі за щиру ласку, що Ти допоміг мені, скромному ченцеві, уникнути монгольської навали і вирватися з руїни та пожежі Київського монастиря, який спустошили нечестивці. Ні їх коні не змогли наздогнати мене, їхні отруйні стріли були безсилими зупинити моє серце. Скільки вірних Тобі, Господи, моїх у Христі братів і сестер впали від ворожих полчищ, а я уцілів, попав на визначений Твоїм перстом шлях і знайшов у Подільському краю надійне пристановище біля спокійної річки. Я, зморений, спрагло припав устами до джерела і сердечною молитвою просив Богородицю, щоб узяла мене під Божественну опіку. Довге поневіряння та нестерпний голод так зморили мене, що, умиротворений молитвою, одразу заснув. У сні бачив райську місцину, оповиту світлим серпанком долину, помережану барвистими квітами і освітлену якимось неземним сяйвом. Несподіване полегшення охопило все тіло, забув митарства, коли мені з’явилася Непорочна Божа Мати з двома Ангелами, які мали в руках білі лілії. Я впав перед Пречистою Дівою Марією на коліна. Всміхаючись, вона доторкнулася до мене своїм омофором. І я пробудився, десь поділася втома. Я уздрів перед собою чарівну долину, оточену густим лісом. Від цього прекрасного враження побачив ікону Пресвятої Богородиці з малим Ісусиком на руках, що світилася наді мною, і, одухотворений, подумав про те, що збережене Господом життя маю офірувати нашій християнській вірі на віки вічні. Тут, у затишному куточку біля цілющого джерела, збудую капличку і примощу у ній ікону Богоматері».
Так щиро молився чернець, жертвував Богові чистоту і любов християнського серця, дякував Матері Божій за дивний порятунок. І сталося велике чудо – Матінка Божа з Ісусиком явилася йому у неповторній золотистій красі, а місце, де його зарвав сон, назвав Зарваницею. Невдовзі він спорудив там капличку, в якій помістив ікону Богоматері. Люди дізналися про те чудо, почали приходити туди ночами і поселятися.
З цього часу в Зарваниці сталося дуже багато зафіксованих чудес. Чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої не один рік творить дива. До неї звертаються люди з різними проханнями та хворобами. Тим, хто щиро вірить, ікона допомагає. Священники розповідають, що у Зарваниці люди зцілювались від різних хвороб та знаходили душевний спокій.
Ця дводенна подорож дуже сподобалась всім, хто взяв у ній участь. Тому щиро дякуємо нашому духовному наставнику отцю Ігорю Лемику за такий захід.
Підготувала Тетяна БИДЮК.
Фото Василя Семенюка і Володимира Сорочука.
