Внаслідок колективізації, примусової конфіскації хлібопродуктів від штучного голоду було знищено близько десять мільйонів українців.
Традиційно, в четверту неділю листопада Україна вшановує пам’ять жертв геноциду українського народу. Як і кожного року, цього дня, 23 листопада, громада Сокаля зібралась біля катедрального храму св. ап. Петра і Павла, щоб жалобною процесією пройти до колишньої катівні НКВД по вул. Шашкевича, і там згадала ці страшні події.
У поминальному заході взяли участь священники Ярослав Кащук, Андрій Дутчак, Роман Синицький, Володимир Жарський, голова Сокальської районної ради Микола Пасько, депутати районної ради, представники громадських та політичних організацій.
Серед людей, які прийшли на жалобне віче багато було школярів, які тримали в руках запалені лампадки. Кожен виступаючий звертався до молоді, яка повинна вчити і знати нашу історію, страшну ціну, яку заплатив і досі платити український народ за незалежність України і не залишитись байдужими до трагедії, яка спіткала українців в 19321933 роках.
Розпочалось віче з панахиди. Далі з промовою виступив митрофорний протоієрей, о. Ярослав Кащук. Він згадав про реакцію закордонної спільноти на Голодомор, як духовенство, зокрема, митрополит Андрей Шептицький, одні з перших почали говорити про голод в Україні: «Історія повторюється. Як в далеких 30тих роках минулого століття ворог заперечував загибель українців від голоду, так і сьогодні, коли на Сході України йде війна і гинуть наші воїни, ворог знову каже, що це неправда».
Голодомор 1932-1933 років охопив центральні та східні регіони України. Галичани не ставились до цих подій байдуже і не стояли осторонь. Як розповів почесний голова Братства вояків ОУНУПА Михайло Куцяба, Організація Українських Націоналістів здійснила атентат (замах на вбивство) на начальника канцелярії радянського консульства у Львові Олексія Майлова. Це складне випробування випало на долю молодого націоналіста 18річного Миколу Лемика. Виконавши складне завдання, він на судовому процесі засудив дії радянської влади проти українського народу. Таким чином, вчинок Миколи Лемика призвів до широкого розголосу серед світової громадськості про голодомор на Україні.
Голова Сокальської районної ради Микола Пасько нагадав присутнім скільки українців були позбавлені волі через закон «Про три колоски». Коли за кілька зернин, принесених з поля, людину могли відправити у тюрму. Результати цього терору ми особливо відчуваємо на сході України. Коли голод знищив там українське селянство, на цих землях оселились люди, які вважають українців ворогами. Тому М. Пасько звернувся до дітей із закликом: вчити українську історію, українську мову, читати українських письменників. «Ми повинні думати, знати, не забувати про ті страшні події. В іншому випадку – голодомор, можливо інший спосіб, але повторитись. У нас сьогодні йде війна, а ми обираємо людей, які дозволяють собі насміхатись з України, з Героїв Майдану, які хочуть дозволити під час війни, продавати українську землю. Я хочу нагадати політикам, що під час війни землю не продають, а її боронять».
На завершення жалобного віче присутні запалили лампадки та приєднались до всеукраїнської хвилини мовчання.
Схиляємо голови перед замученими. Україну вкрили могили, але вона вистояла, здобула незалежність. Нинішня російська агресія проти нас – продовження тієї самої політики на знищення України. Впевнені, що у протистоянні з ворогом здобудемо перемогу. Вічна пам’ять померлим! Слава Україні!
Ганна БРОДЮК,
Василь СОРОЧУК.
