Ми мали честь у Сокалі вітати Василя Шендеровського, професора, доктора фізико-математичних наук, людину, яка по крупинках повертає нам нашу історію, проникає у предковічні пласти національного минулого. Задля того, щоб ми позбулися комплексу меншовартості і повернули гідність і честь українського роду, навчилися пишатися тим, що ми – українці. Непросто нині повертати нам нашу історичну пам’ять, яку впродовж століть окупанти всіх часів намагалися її стерти, осквернити, применшити і навіть знищити. І як підкреслив поет Борис Олійник: «Ми розкинули по світу своїх геніїв і тільки тепер їх збираємо, дякуючи таким сподвижникам як Шендеровський».
Завдяки депутатському корпусу Сокальської районної ради у МАН на постійно «приписалася» до нас виставка «Трагічні скрижалі української науки», яку презентував сам автор Василь Шендеровський. Урочисте її відкриття відбулося у Сокальській Малій академії наук. Директор цього навчального закладу Світлана Мусій, вітаючи дорогого гостя і всіх присутніх підкреслила: «Це – неординарна подія не тільки для Малої академії наук та й для усієї сокальської громадськості, для міста і району. Дуже важливо вкраплювати у свідомість ті історичні моменти, які допоможуть позбутися комплексу меншовартості. Вже багато років доктор фізикоматематичних наук, професор Василь Шендеровський, людина енциклопедичних знань і дивовижної віри у свій народ, затято, часом по крихтах вишукує відомості про забутих науковців, яких породила українська земля. А відтак наполегливо шукає кошти для видання книжок, не бідкається, не нарікає, просто робить те, що вважає нагальним для утвердження української нації. Бо переконаний, що відсутність історичної пам’яті – наша найбільша проблема. Якщо ми не знаємо, хто ми, не поважаємо себе, чи варто сподіватися, що хтось поважатиме нас? Результатом праці Василя Шендеровського та його однодумців стала виставка «Трагічні скрижалі української науки». Вона відкриє перед нами забуті сторінки української науки, демонструючи величезний потенціал українських вчених, які працювали у минулих століттях і заклали фундамент для прийдешніх поколінь. Знаменно, що в Сокалі ця виставка відкривається саме в Малій академії, бо тут панує дух науки, тут юні науковці роблять свої перші кроки у науку, приємно бачити, що сьогодні наша Сокальщина повниться молодими талантами – це майбутнє нашої країни, її надія, її гордість. Ця виставка спонукатиме нас
до подальших досліджень».
Далі про значимість виставки «Трагічні скрижалі української науки» вели мову духовні особи.
о. Ярослав КАЩУК, настоятель катедрального храму св. ап. Петра і Павла:
– Коли ми почули, що до нас на Сокальщину приїжджає професор, то дуже зраділи з того приводу. Бо саме ви започаткували авторську програму «Нехай не гасне світ науки» і п’ять років поспіль вели її разом з журналісткою Еммою Бабчук на першому каналі Українського національного радіо. Вийшло 125 передач про видатних українських учених, які з різних причин були маловідомими або замовчуваними. Саме з вашої радіопередачі вперше почув про такого видатного українського вченого Івана Пулюя та усіх інших. Мені подумалось, звідки людина має таку силу, щоб все це дослідити, знайти, бо ж робилося все «на голому ентузіазмі». То треба було видатному фізику, доктору наук, професору переконувати можновладців, як потрібна ця справа – українцям, розповісти про їх науковий цвіт, розумне підгрунтя нації. Приємно й те, що ви спілкувалися з такими видатними особистостями нашої церкви – кардиналом Любомиром Гузаром, владикою Богданом Дзюрахом, а також радилися з патріархом Філаретом. Cаме ці духовні особи дали вам благословення на вашу роботу. Щиро Вам дякуємо, просимо в Бога ласки, щоб наділяв Вас тими чеснотами християнського життя і, щоб далі Ви, як той світоч, творили духовність в нашому народі, для всієї України.
Митрофорний протоієрей о. Ярослав Кащук благословив виставку і окропив її йорданською водою.
о. Ярослав ВАЛЮХ, священик катедрального храму св. ап. Петра і Павла:
– Людина навчилася занурюватися у надра землі, занурюватися понад землею. Прогрес дає нам дуже багато. Бажаю, щоб ми вміли заглибитись кожен у своє серце. А там знайдемо Того, хто дав нам життя. Того, про кого ми сьогодні не можемо мовчати, не можемо забути і не може про нього не говорити. Так, як пан професор живе цими постатями, які через певні історичні обставини були у нас забуті, і він не може цим не ділитися, так і церква не може не ділитися і голосити правду про Христа. Тому, коли ми щось відновлюємо, підносимо, виводимо з незнання – це просвічує нас. Нехай це світло Йорданське благословляє і
освічує серця кожного з нас.
А далі слово мав професор, доктор фізикоматематичних наук, дослідник української науки, який повертає з небуття наших геніїв, Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ:
– «Немає більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою й національну честь і без винагороди працювати для свого народу», – так казав видатний вчений Іван Пулюй. І це є наріжний камінь отого побожного чоловіка і разом з тим великого і правдивого вченого. В одній людині все це об’єдналося. Але ми не мали успіху, щоб утвердитися в науковому світовому товаристві, бо не було своєї держави, а, отже, і не було кому обстоювати українських науковців. Якщо подивитися на той науковий прогрес, яким впродовж 150 років послуговується людство, то найбільший вклад зробили вчені, яких народила українська земля. І це не лише представники української нації, але й інших, які цю землю люблять. І є ще нерозгадана таїна, що саме на цій землі народжуються люди з такими задатками. Може це на генному рівні. Слава Богу, що ми дочекалися незалежності України, але до цього ми йшли дуже довго. На жаль, її впродовж століть нищили. Особливо східні сусіди, а саме держава, яка розпочала з нами війну. Спочатку нищили нашу мову. Вони хотіли, як висловився Євген Сверстюк, привити нам амнезію пам’яті, щоб ми не знали, хто ми є. Сподіваюся, що нинішнє покоління, яке виросло вже у незалежній Україні поцінують нашу велику наукову спадщину і примножать її. Бо наукова спадщина у нас велика, мені поталанило досліджувати її і разом з талановитими журналістами зробити майже 200 радіопередач. Кожен з нас сьогодні повинен думати, що я можу зробити, щоб моя держава процвітала. Мене доля звела з деякими вченими зза кордону, і я вирішив повернути ім’я славного вченого Івана Пулюя. Дякуючи Господу Богу, я повернув цю людину як теолога і великого вченого. І це мене наштовхнуло на дослідницьку стезю. Для того, щоб наші діти усвідомили, хто вони є, ми повинні відшукати імена тих великих людей, яких було знищено репресивною машиною. У цьому році будемо вшановувати сумну дату – листопад 1937 року, коли радянська влада нищила інтелігенцію, духовенство. Мої дослідження про великих вчених, яких породила українська земля, вийшли тритомним виданням «Нехай не гасне світ науки». У цьому виданні я підібрав розповіді про особистостей, які були знаковими в науці, але частина їх була знищена, а частині вдалося втекти з того радянського раю. Я вирішив на основі цього зробити таку виставку «Трагічні скрижалі української науки». Звернувся до української правозахисної організації імені Василя Стуса, які підтримали мою ідею. Так з’явилася ця виставка, яка побувала в багатьох університетах України, особливо хочу, щоб з нею познайомилися молодь і діти, які б позбавилися комплексу меншовартості, і відкрила їм очі, хто ми є у цьому світі. І ми повинні гордитися тою плеядою вчених.
Трьом учням, які зайняли призові місця на олімпіадах у Києві, це Насті Якубишин, Юлії Мусій і Віталію Гейку, професор вручив свої видання.
Ця виставка з’явилася у стінах Малої академії наук м. Сокаль завдяки депутатам Сокальської районної ради, які одноголосно проголосували за те, аби виділити кошти на її придбання. Голова районної ради Микола ПАСЬКО сердечно подякував Василю Шендеровському за те, що приїхав до Сокаля на відкриття виставки, а також депутатському корпусу і особливо депутату Олегу Кожушку, який переконав колег, і нині – виставка в Сокалі. Він підкреслив, що «ця виставка – унікальна річ, яка досягає кілька цілей, насамперед, те, щоб показати, трагічну історію в нашій науці, а особливо розповісти, який науковотворчий потенціал нашої України. Я теж з великою цікавістю вивчатиму цю експозицію, бо тут багато імен і мені невідомих. Закликаю директорів шкіл, щоб ця виставка «мандрувала» по Сокальському району. Щиро кланяюсь за Вашу роботу й зичу успіхів у подальших дослідженнях».
Головний спеціаліст відділу освіти Леся КОВАЛИШИН щиро подякувала Василю Шендеровському за його сподвижницьку працю, за виставку, яка зібрана з крихт і краплинок для того, «щоб донести до громадськості нашу правдиву історію. Сьогодні слухачі Сокальської Малої академії вже підготували екскурсоводів, які зможуть ознайомити з цією виставкою кожного педагога і учня, бо нині це є таким мотиватором для дитини, аби представляти нашу державу і навіть за її межами».
До присутніх звернувся також і депутат Сокальської районної ради Олег КОЖУШКО: «Професора Василя Шендеровського знаю вже багато років, з яким познайомився через мого брата Богдана. І, пригадую, перша наша добра справа, коли ми презентували книжку «Малярство та графіка Тараса Шевченка». Це лише та частина айсберга, який несе по життю Василь Шендеровський. Хочу підкреслити, що мало бути вченим, важливо бути українським вченим. Закликаю вас, дорогі діти, вчіться, любіть Україну, шануйте батьків. Я вдячний Василю Шендеровському, що він долучився до дослідження біографії ще одного великого українця, священика, композитора Віктора Матюка, погруддя якого буде встановлено в Сокальській школі мистецтв імені Віктора Матюка. Він служив Богу і людям, був звичайним парохом у парохіях Сокальщини, але передовсім, то була високодуховна людина, громадський діяч, вчений і композитор».
Слухачі Малої академії провели невеличку екскурсію, ознайомивши присутніх з видатними вченими зі Сокальщини. А потім вчителі історії та викладачі Малої академії і всі бажаючі мали можливість прослухати лекцію Василя Шендеровського, яка супроводжувалася показом слайдів, прo визначних вчених, вихідців з Львівщини, імена, яких вмисно замовчувалися, бо ці люди були знищені радянською владою або ж працювали і робили свої
великі відкриття за кордоном.
Виставка «Трагічні скрижалі української науки» має бути цікавою для кожного українця, бо відкриває нам очі на наше минуле і сучасне, на наше наукове опертя, яке є дуже вагомим не лише в нашій державі, а й у світі. Рівно ж неоцінимими є ті видання про нас, українців, наших світочів, великих умів, які видав Василь Шендеровський і нині працює над подальшими виданнями. То велика справа, гідна найвищих похвал і вдячності. Про це дуже влучно сказав український письменник, лауреат Микола Шудря: «Важким буде оберемок, коли у нього зібрати всі книжки Василя (Шендеровського – авт.). 100 душ, котрих звільнив від тліну забуття, піднімають тепер Україну та нас, українців. А це вже подвиг».
Оксана ПРОЦЬ.
Фото Юлії Ямборко.
