ІЗ ДОСЬЄ:
Народився 17 січня 1986 року в с. Комарів Сокальського району
Освіта вища, закінчив Львівський аграрний університет, за фахом облік і аудит.
Директор фермерського господарства Іванчини П. М.
Балотувався від ПП «Європейська Солідарність».
Одружений.
Знайомимо читачів «Голос з-над Бугу» з молодим, але досить амбітним депутатом районної ради, Василем Іванчиною, який вперше взяв участь у місцевих виборах і одразу заручився великою підтримкою виборців.
– Пане Василю, ви вперше обрані депутатом, чи відповідає реальність роботи в раді вашим очікуванням?
– Перш за все, хочу подякувати всім, хто мене підтримав і проголосував за мене на виборах – намагатимусь виправдати усі сподівання та надії.
Треба сказати, що перший місяць роботи дався важко, роботи дуже багато. Спробую вам пояснити: новообрана Червоноградська районна рада, коли ми приступили до роботи, складалася лише з депутатів. Не було ні апарату, ні секретарів, взагалі крім депутатів нікого. Нам треба було не зважати на свої політичні погляди, об’єднатися заради добробуту свого краю і вже на першій сесії обрати голову району і створити робочу групу з підготовки регламенту.
– Чи давно займаєтеся політичною діяльністю? Чому для участі у виборах серед усіх представлених політичних партій обрали ПП «Європейська Солідарність»?
– Ви знаєте, до цих виборів я не брав участі у виборчих кампаніях, хоча політичним життям цікавився завжди, знав і бачив як розвиваються події в країні та світі. І коли перед виборами різні партії почали пропонувати балотуватися в депутати, вирішив спробувати свої сили. І зупинився на «Європейській Солідарності», бо бачив яких результатів було досягнуто цією політичною силою. Саме вони відродили армію, здобули історичне право мати свою церкву, утвердили українську мову та дали поштовх розвитку української культури. А зараз, при новій владі, ці здобутки розвалюють і нищать.
– На вашу думку, яке основне завдання депутатів?
– Підтримуючи своїм голосом на виборах конкретного кандидата в депутати, люди, так би мовити, дають йому свій «мандат довіри». І основне завдання депутатів цю довіру виправдати своїми конкретними справами. Я зараз розпочав роботу в комісії з питань промисловості, підприємництва, АПК та земельних відносин. Вона мені є близькою, тому що я – фермер і все життя працюю на землі.
– Цю каденцію депутатський корпус представлятиме вісім політичних партій. Як ви думаєте, чи знайдуть вони порозуміння між собою і об’єднаються на благо території?
– Депутати районної ради – ініціативні, небайдужі, з активною життєвою позицією люди, і незважаючи на те від якої вони партії, в кожного з них стандартний набір проблем: дороги, школа, садочки, культура, медицина. Думаю, всі вони повсякденно використовуватимуть професійні знання і практичний досвід, щоб виконати свої виборчі програми. Сподіваюся, що якщо ми працюватимемо єдиною командою з виконавчою владою, буде злагоджена робота районної та наших територіальних громад то результати, через кілька років люди оцінять.
– Які проблеми району на сьогоднішній день потрібно вирішувати, насамперед, які пріоритети і перспективи його розвитку бачите?
– Безперечно, планую зосередити увагу депутатського корпусу на вирішенні перспективних завдань, що стоять перед районом. А це, передусім, питання розвитку промисловості, сільського господарства, об’єктів малого та середнього бізнесу, створення відповідної інфраструктури із забезпечення їх діяльності, оскільки економіка району може розвиватись лише шляхом комплексного вирішення проблем, що нагромадились. Усвідомлюю, що для реалізації накреслених планів необхідні масштабне залучення інвестицій в бюджетоутворюючий сектор району, відкриття нових робочих місць, ліквідація всіх можливих перешкод на шляху руху капітальних вкладень, пошук ефективного і надійного партнера, який би перейнявся не лише власними потребами, а й потребами жителів нашого району.
– Що потрібно, на вашу думку, зробити, щоб у селі було комфортно жити, щоб залишалася молодь, щоб населені пункти Червоноградського району розвивалися?
– Я живу в селі і знаю всі проблеми, які хвилюють мешканців. Це, перш за все, зростання ціни на газ, низький рівень доходу, відсутність перспектив. Щорічно сільське населення скорочується. Тому питання щодо відродження українського села повинно стояти на першому місці після завершення децентралізації. Щоб українське село зробити заможним, потрібно лише захотіти. Наше село, наша земля – якщо не перша, то основна складова формування бюджету. Буде село багатим і ми всі будемо багатими. Це дуже проста формула, але якщо ми її зрозуміємо, то прибутки до бюджету надходитимуть не лише з труб, з хімії, електроенергії, а й з продукції, виробленої на наших землях, які справді найбагатші в світі.
– І наостанок, яким би хотіли бачити Червоноградський район наприкінці своєї каденції?
– Найбільшою моєю мотивацією до роботи є бажання покращити життя земляків та об’єднати нашу громаду задля її процвітання. Я – людина, яка дуже любить Львівщину та Сокальщину, край, де народився й живу, де живе моя родина. І своє майбутнє пов’язую тільки із малою Батьківщиною. Тому хочу, щоб наш район був місцем, в якому комфортно жити, розвивати бізнес, мати здорову конкуренцію, високий рівень працівників усіх галузей, які зможуть надавати якісні та професійні послуги мешканцям.
– Дякую за цікаву розповідь та бажаю успіхів!
Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.
