«МЕД НА СТОЛІ – РАДІСТЬ У ГОСПОДІ»
Старожили говорили, що серпень пахне медом. Адже здавна в цю пору пасічники викачували мед з вуликів. Бджолярів, нерідко називають «приборкувачами бджіл», бо ті завзяті та працьовиті, як і бджілки. На перший погляд їхня праця може здаватися простою, але насправді копітка та нелегка, бо вимагає багато часу та сил, неабиякої уваги та турботи про комах. До їх когорти можна віднести й Андрія Мандрика з Тартакова (Тартаківець).
У селі його знають від малого до велика, бо він добрий господар, хороший сім’янин, громадський активіст, ще і майстер на всі руки. До того ж, людина життєрадісна,
яка завжди готова прийти на допомогу ближньому, допомогти добрим словом. Саме таких людей і люблять бджоли. Недарма біля його оселі розкинулось справжнє «бджолине містечко» – це декілька десятків вуликів, які він власноруч змайстрував.
Андрій Мандрик любить бджіл, вважає їх Божими комахами, бо вони трудівниці, і годувальниці, і лікувальниці. Ще у сиву давнину українці вважали, що бджола походить із раю. Недарма бджолиний мед і віск займали й займають особливе місце у народній і професійній медицині, а також у церковній атрибутиці, народних обрядових дійствах. Бджоляр може годинами розповідати про них і переконувати в їх користі для навколишнього середовища і людей. п. Андрій каже, що бджолина отрута розріджує кров і стимулює кращу роботу серця. І як аргумент, призводить ідеальний факт, що жоден пасічник не помер від інфаркту міокарда.
Бджільництво для Андрія Мандрика – це улюблена справа, якою він займається уже не один рік. А привів йому любов до бджільницької справи батько Володимир, який й навчив ще у дитинстві як ходити біля цих комах. Багато корисного також пасічник почерпнув з довідкової літератури, журналів та посібників з бджільництва, а найбільше у спілкуванні зі старшими пасічниками, у яких завжди шукав поради. Він розпочав з трьох вуликів, а зараз у нього вже їх аж сорок бджолосімей.
п. Андрій розповів, що в нашій зоні краще медоносять карпатські бджоли. Вони невибагливі й не такі агресивні, як інші породи. Через що і утримує їх. Захоплення чоловіка бджолами розділяє дружина Галина, яка є правою рукою пасічника. Вона не боїться бджіл і вміє з ними поводитися: огляне, підгодує і навіть завантажить мед в медарці. Охоче допомагають йому діти та внуки.
– Бджоли люблять терплячих і роботящих, – продовжує розмову п. Андрій. – Біля пасіки весь час є робота. Адже бджільництво – копіткий і тривалий процес.
У серпні бджоляр майже щодня оглядає вулики, робить ревізію бджіл, дивиться як почувають себе вони в спеку: чи всі здорові, чи потрібна якась допомога. А після Спаса, бджоляр починає підгодовувати бджоли на зиму, щоб вони добре окріпли до холодів.
п. Андрій говорить, щоб отримати хороший урожай меду, потрібно належним чином дбати про бджіл, вести їх селекцію. На жаль, селекційну роботу в бджільництві в Україні зараз закинули. Зменшилися посіви медоносних культур, зокрема, гречки. Добре, що хоч сіють ріпак. Все рідше люди біля своїх осель садять фруктові сади, а тим більше акації, липи, які так люблять бджоли. І, мабуть, найбільша проблема, яка принесла головний біль бджолярам, це подорожчання цукру. А пасічнику на кожну бджолосім’ю потрібно його вісім кілограмів в рік. Це виходить чимала сума, до того ж хоч би він був якісним.
Андрій Мандрик – молодий пасічник і охоче допомагає таким, як він, якщо до нього звертаються, як може заохочує сільських юнаків до бджільництва. Він радить їм для початку тримати не менше, ніж три вулики, бо всяке буває і взимку бджолосім’я може загинути.
Бджоли для родини Мандриків – це не тільки захоплення, але і хороша матеріальна підмога (зараз літр меду коштує 200 грн.). Й турбується про них. Зате «золоті комахи» смачним медом відповідають за турботу. Мед у них – екологічно чистий, оскільки пасіка знаходиться в затишному місці, яке значно віддалене від автотраси, недалеко від лісу, а також лугів. Пасічник наголошує на лікувальних властивостях й пилку, перги, стільникового меду, прополісу, які дуже корисні для організму людини, підвищують її імунітет. Свій продукт він не фальсифікує, вважає, це великим гріхом. Через що солодкий продукт з його пасіки користується попитом у односельчан та знайомих.
– Мед додає нам здоров’я, в ньому практично вся таблиця Менделєєва, – говорить пан Андрій. – У нас цукор ніхто не їсть, чай солодимо медом. Через що, мабуть, взимку менше хворіємо на ГРЗ. Колись в моїй родині говорили: «мед на столі – радість у господі». А хіба це не так? І дійсно, мед для нас є не тільки продуктом харчування, а й ліками. Його люблять і дорослі, і діти. З ним українці відзначають свята, частують гостей, лікують хвороби.
Недарма українці вважали мед символом чистоти й світла, безсмертя і відродження, здоров’я та благополуччя.
Любов ПУЗИЧ.