Минулої п’ятниці, біля стели Небесної Сотні сокальчани пом’янули світлу пам’ять невинно убитих, тих мужніх, незламних українців та людей інших національностей, чиї душі уже на небесах
Bони були розстріляні на Майдані Незалежності сім років тому. Ведучий заходу Богдан Козійчук наголосив, що «вчинок Героїв Небесної Сотні – то велика жертовна любов, і якщо ми збагнемо це, то не буде зла поміж нас. Головне у світі – це любов, люди яких сьогодні поминаємо якраз засвідчили любов до Бога, до свого народу, до своєї країни».
Священники Ярослав Валюх, Володимир Жарський, Михайло Назар відправили панахиду за убієнними.
«…Жертва Героїв Небесної Сотні має свої наслідки, ми можемо бачити зміни, які відбуваються, коли пройшло сім років по цій жертовності. Сповна зрозуміти цю жертву зможемо тоді, коли через кілька років читатимемо історію, дивлячись на те, як змінюємося ми і суспільство довкола нас. Тому сьогодні найбільше, що можемо дати – це наша молитовна пам’ять про тих, хто пішов на вершину жертви, ті, хто пролили кров за кожного з нас», – звернувся до присутніх о. Ярослав Валюх.
Голова Сокальської райдержадміністрації Ігор Дацюк зазначив, що «жертви людей, які загинули на Майдані, на вулиці Інститутській, – ця кров пролита не намарно, пролита за ідеї свободи, за ідеї кращого життя, щоб нам і наступним поколінням жилося краще».
Заступник голови Червоноградської районної ради Наталія Кохан вважає, що портрети Героїв зі стели пам’яті мають бути в кабінетах можновладців. Маємо пам’ятати цих сім років болю, сім років скорботи. Нелегко нам дається наша Україна.
Сокальський міський голова Сергій Касян: «Для мене особисто ці події запам’яталися, бо ми одними з перших були на Майдані у Києві. 18 лютого мирна хода людей до Верховної Ради перетворилася на страшну трагедію. Ми хотіли щоб Янукович пішов, щоб наша країна рухалася до Євросоюзу. На жаль, була застосована сила влади до своїх людей. Досі мені перед очима Будинок офіцерів, де лежали поранені хлопці, серед них і сокальчани – Андрій Мандрик, Роман Лагно, Юрій Каплета. Згадую також народних депутатів Степана Курпіля, Анатолія Гриценка, які визволяли поранених з Будинку офіцерів. Дух українців не змогли перебороти жодні кулі, жодна ворожа сила і ми відстояли рух України на Захід».
Присутні поклали квіти до стели Героїв Небесної сотні, а також долучилися до тихої акції «Ангели пам’яті», розвісивши поруч білих паперових ангелів.
На завершення скорботного віча слово мав активний учасник Майдану Валерій Завгородній: «У мене таке враження, що українську націю хочуть знищити. Я на Майдані був з листопада 2013 року, відтоді як побили студентів. Ми знали, що буде такий опір влади, що вони не піддадуться і не відступлять. У мене три дні народження. Народився 18 серпня, і два – 18 лютого. На Майдані мене розстріляли, отримав два важкі поранення, чудом вижив. А через рік, знову ж таки в цей день – 18 лютого – отримав поранення в Дебальцевому. Хочу подякувати батькам, рідним, хто молився за нас, щоб ми живими повернулися додому. Українська нація стане кращою, коли буде дружнішою, коли поважатимемо один одного. Ми, українці, повинні розуміти: боротьба не закінчилася, вона досі триває. На Сході України працюють російські снайпери, а наші спецслужби відведені, то як це назвати? Мені прикро сьогодні це говорити, але всі кажуть: «Герої не вмирають, ми їх не забудемо». Хто з присутніх може назвати імена кількох загиблих Героїв на Майдані чи в аеропорту? На жаль, забуваємо свою історію. Пам’ятають Героїв тільки ті, хто втратив когось у родині. Ми забудемо все, час пройде, невже треба нам війни, щоб об’єднуватися за свою державу? Я люблю і поважаю всіх, хто любить Україну, дякую вам за це!»
Дуже прикро, що на поминальний захід у Сокалі прийшло мало людей. Це ж наша історія, яку маємо передавати дітям та внукам. Байдужість до добра не приведе. Чула від багатьох людей, що нарікають на життя, кажуть: а що змінилося від Революції Гідності? Чому ці люди звикли, що хтось має щось зробити? Хтось має піти на Схід захищати Україну, тільки не я, хтось має змінити життя на краще. Герої Небесної Сотні не могли самі змінити країну за кілька днів. Вони дали нам поштовх до змін, вони дали нам мрію, подарували надію на краще життя. А щоб ця мрія здійснилася – треба щодня кожному на своєму місці чесно працювати і бути патріотом своєї держави.
Ми повинні у молитвах згадувати полеглих Героїв, які пожертвували своє життя за наше світле майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть силу і наснагу для зміцнення України на своїй землі.
Ольга ДЕНИСЮК.
Фото автора.
