Іван Шайнога: “Ми – власники землі. Вона має приносити не клопоти, а заробіток”

Якщо любиш свою справу, то будеш намагатися вдосконалювати її завжди. Так говорять про відданих своїй роботі людей. Вони власною наполегливістю показують, наскільки дієвими можна бути, якщо працюєш на совість.

Найбільша цінність Української Галицької Партії – це люди. Ті, хто на місцях щоденно творять зміни. У нещодавно створеному осередку Української Галицької Партії на Сокальщині є такі особистості. Кожен з них – фахівець у певній галузі, і саме її хоче вдосконалити, бо знає зсередини, які є недоліки.

Ігор ШАЙНОГА – підприємець, який більше 20 років працює в агропро­мисловій галузі. Він людина слова, підприємець, який на власному досвіді довів, що можна успішно вести фермерське господарство.

Про те, як покращувати аграрний сектор та мотивувати людей відкривати свій бізнес в Україні він розповів нам у інтерв’ю.

– Пане Ігоре, добре знаєте проблеми як селян, так і аграріїв. Які з них, на Ваш погляд, слід вирішувати в першу чергу? 

– На Галичині завжди були дуже добрі госпо­дарі. Вони вкладали багато ресурсів та енергії в розвиток села – в медицину, культуру, навіть в освіту. Потім прийшла радянська влада і багато знищила. Почався процес паювання землі. Згодом стало зрозуміло, що мав би повернутися власник на свою українську землю, проте цього не сталося.

Зараз люди отримали паї, власність, але не можуть нею розпоряджатися, бо недостатньо ресурсів. Стати господарем своєї землі – це не просто мати ділянку чи пай, тут необхідна ще одна річ – підтримка держави. Не можна заробити всіх грошей і забрати їх з собою.

Сьогодні багато людей повертаються з-за кор­дону з певним капіталом, тож територіальна громада повинна створити їм умови та можли­вості для відкриття своєї справи, це їхній обов’язок.

– Що сьогодні гальмує розвиток сільгосп­виробника?

– Найбільшою проблемою є недостатня кіль­кість коштів. Коли я приходжу відкривати свій бізнес, то повинен мати якісь матеріальні ресур­си. Якщо держава хоче його розвивати, вона має давати пільгові кредити. Сьогодні в Україні 60% валютних надходжень саме від сільського господарства. Це все гроші, тому держава має розуміти, наскільки важливо їй допомагати саме фермерам.

Ще одна річ, на яку варто звернути увагу – це захист бізнесменів. Потрібно не лише матері­ально, але й морально їм допомагати. Абсурдно, коли в Польщі, Німеччині чи Франції автоінспек­ція супроводжує фермерів на дорогах, а в нас одразу «ловлять». Людину треба поважати, ставитися до неї з увагою.

– Чи сприятиме ринок землі розвитку фермерства?

– Є незворотні процеси в житті. Якщо я маю право, то мені й розпоряджатися ним – продати чи самому використовувати. Це рішення кожної людини, і це нормально. Але яким чином створи­ти умови для того, щоб саме український влас­ник був законодавчо захищений, щоб його право не перекупили інші? Тут якраз має бути захист у великих масштабах. Потрібно слідкувати за цінами, моніторити, що діється на ринку.

Сьогодні у суспільстві є острах, що землю скуповуватимуть чужинці, це дійсно проблема. Ринок має бути цивілізований і облаштований для українців, які дадуть розвиток громаді.

– Як держава може допомогти цим фермерам?

– Якщо людина має розуміння, підхід, знає технології, має можливість платити високу орендну і заробітну плату, то до нього підуть люди. Ринок повинен відслідковувати сам влас­ник. Якщо я бачу, що не можу дати собі на ньому ради, то мене життя з нього «викине». А ось тут і повинне бути правильне регулювання з боку держави. Якщо у людини небагато землі, то потрібно їй давати кредит під 1%. А от моно­поліст може обійтися і без кредитів… Держава має це розуміти, відслідковувати та допомагати українському підприємцю приносити користь громаді.

– Чи легко сьогодні вести бізнес? Які є ризики?

– Бізнес вести завжди складно. Є підприєм­ства, що добре починають, але через керівників, які не мають власної стратегії, справа «потопає». Також погодні умови дуже впливають на сіль­госпвиробників. Крім, технічних та матеріальних факторів є ще чисто підхід ефективності та до­цільності вкладання ресурсів. Ще один елемент – матеріально технічна база. Не можна зупиня­тися на техніці, яка була колись. Вона неефек­тивна, потребує багато палива, це не зручно. Раніше були такі роки, коли контролюючі служби податкові інспекції весь час настирливо «лізли» в сільське господарство, щось шукали. Сьогодні вже легше з цим, але решта все одно залежить від розуму, таланту, підходу до вирішення питань і розуміння справи самим підприємцем. Бо часом можна перейти межу ефективності і влізти в великі борги, де про прибуток вже й мови не може бути. Тут є дуже багато ризиків.

– Для чого Вам іти в політику?

– Основним наповнення бюджету громади стануть надходження з сільського господарства. Вважаю, що у владі мають бути представники аграрного сектору, щоб налагодити співпрацю між чиновниками і фермерами.

– Чому обрали саме Українську Галицьку Партію?

– Коли мені запропонували приєднатися, од­разу запитав, хто в УГП є. Мене приємно врази­ло, що в команді стільки молодих людей. Я завжди кажу, що в першу чергу, прогресом та рушієм розвитку повинні бути саме розумні та креативні хлопці та дівчата. Вони мають більше інформації, швидше думають, аналізують. Молодь – це ті, хто творять перспективу, а ми, старші, вже повинні їм допомагати.

Розмову вела Любов ПУЗИЧ.