Адмініс­тратор храму святого архистратига Миха­їла в селі Забужжя о. Йосип Скоробогатий зумів об’єднати та здружити пара­фіян

ЖИВА ПАРАФІЯ ОТЦЯ ЙОСИПА

Нині церкву святого архистратига Миха­їла в селі Забужжя ставлять священни­кам Сокальсько-Жовківської єпархії у приклад. Адмініс­тратор храму – о. Йосип Скоробогатий зумів не тільки об’єднати та здружити пара­фіян, але й зацікавити до добрих спільних справ. А це – наведення ладу в населе­ному пункті, облаштування в ньому комфортного життя. З його ініціативи, ті гуртом відремонтували одне з при­міщень Народного дому, й дали йому нове життя – створивши хаб західного зразка. Тепер цей простір – улюблене місце і для дорос­лих, і для молоді, де селяни проводять спільні заходи в інтерактивній світлиці. Тут зустрічаються, моляться, ставлять вистави, проводять репетиції жіночого ансам­блю. Навчає їх співу і вико­нує роль диригента отець Йосип. Ані священник, ані учасниці ансамблю не мають музичної освіти. Однак парох був сповнений ентузіазму створити духовний ан­самбль, шукав літературу, навчався на онлайн-семіна­рах. Головне було б бажан­ня, а мобільні додатки значно спрощують це завдання. Зате тепер його підопічні спі­вають так, що заслухаєшся. Пробні пісенні твори ансам­блю священник виставляє в соцмережі, де вони отриму­ють схвальні відгуки.

Не залишив о. Йосип та активісти села поза увагою й дітей. Для них функціонує катехитична школа, де їх охоче та доступно навчає ка­техитизму Лілія Пеленьо. Хіба це не добрий приклад для наслідування?!

Крім того, тут проводить майстер-класи з крою та шиття житель­ка села Галина Андрієвська, яка відкрила швейну май­стерню при ка­техитичному будинку. Зако­хана у свою справу досвідче­на кравчиня з сільськими дівчатами шиють державні стяги для громади, костюми для виступів ама­торів худож­ньої самодіяль­ності, а також надають «друге життя» ста­рим речам, яких в гардеробі кож­ного є чимало.

А ще діяльний активний священник зацікавив та ор­ганізував молодь села За­бужжя до волонтерства та творчості.

– Отець Йосип зумів згур­тувати нас, молодь нашого села, – розповідає чотирнадцятирічна Олеся Ракобовчук. – Я – учасниця молодіжної парафіяльної спільноти «РайOn», наставником якого є наш священник. Це такий собі осередок змістовного дозвілля, творчості, волон­терської діяльності. Виявля­ється це так просто бути волонтером. Допомагаючи іншим, отримуєш позитивні емоції, радість, відчуття по­трібності.

Катехитичний будинок – це місце, де ми здобуваємо нові навички, вміння: вили­вати свічки, писати писанки, вміння спілкуватися, обміню­ватися ідеями та спільно пробуємо втілити їх у жит­тя…

Парафіяни храму святого архистратига Михаїла села Забужжя також опанували й виготовлення свічок. До речі, це була одна з перших ініці­атив, яку реалізував отець разом з однодумцями. Нині тут виготовляють широкий асортимент різноманітних свічок, що відрізняються формою, кольором та аро­матом. Це і звичайні церков­ні, й фігурні – янголів та ін­ших статуеток і просто скручені: новорічні, різдвяні, стрі­тенські, великодні, весільні, для першого причастя. Цьо­го захоплюючого і водночас нескладного заняття всіх ба­жаючих навчають Софія Ка­линовська та Лілія Пеленьо. Виливають свічки в силіко­нових формах, які замовля­ють через Інтернет. Завдяки фантазії з’являються оригі­нальні декоративні вироби. Процес свічковаріння хоч і доволі довгий, але цікавий.

– У релігійних віруваннях свічку завжди наділяли гли­боким символізмом, – каже о. Йосип Скоробогатий. – Світло і вогонь – символізу­ють саме життя. Вона є тим промінчиком, що символізує присутність Бога.

У той же час, завжди ціну­ватиметься те, що зроблено власноруч. Адже свічка зача­ровує, дарує тепло та спокій, захищає від грому та поганих думок. Під керівництвом майстринь зробити декора­тивну свічечку в будь-якій доступній формі, легко і просто може кожен бажаю­чий. Це гарний і водночас корисний подарунок для рід­них та знайомих. Актуаль­ним він є завжди: маленька декоративна свіч­ка може стати гарним декором для будь-якої оселі та додасть їй затишку. Виготовлені свічки у За­бужжі, як сувенір, мають українці в Іспанії. Придбати вироби можна в місцевому храмі, в катехитичній школі, в Червонограді в крамниці храму св. Йосафата. Виру­чені кошти від реалізації вкладають у розвиток кате­хитичної школи.

Отець Йосип розповів, що коли прийшов на парафію, то переживав, як знайти по­розуміння з людьми, бо в селі маєш враховувати їх ментальність, входити у їхню ситуацію. Хотів ближче по­знайомитися з людьми і від­чути їхні потреби. Запальни­ми ідеями, щирим бажанням допомогти громаді завоював за ці роки довіру та пошану. Йому приємно, що для бага­тьох людей він став не тільки духовним наставником, але й другом. Адже в селі усі, наче єдина велика родина.

о. Йосип вважає, що свя­щенники й церква повинні йти в ногу з часом і викорис­товувати всі засоби для того, щоб проповідувати. «Мені важливо донести до людей, що церква – це не бюро пос­луг, де можна похрестити дитину, дати шлюб та відспівати покійника. Церква – це жива спільнота, яку об’єднує не лише молитва, а й бажан­ня принести користь громаді, зробити своє село кращим».

У священника є добра співпраця з освітянами та працівниками культури. Директор Забузької школи Ольга Айриш говорить, що ставати цілісними особами учням Забузької ЗШ І-ІІІ ст. допомагає духовний настав­ник о. Йосип, без якого не обходиться свято першого та останнього дзвоника. Вчи­телі, батьки, учні радіють можливості мати спільну мо­литву та отримати мудрі настанови від священника. Отець Йосип нагадує про важливість молитви у нашо­му житті. Завжди дає мудрі поради, які ніколи не забу­дуться, що потрібно жити в гідності й повазі до предків, до праці, до України…

Колишній бібліотекар, а нині староста сіл Забужжя, Опільсько, Бояничі та Коно­топи Світлана Коляда, разом з о. Йосипом працювала над реалізацією не одного проєк­ту, які принесли позитивні зміни в житті громади. Вона розповіла: «В селі Забужжя вже три роки функціонує гро­мадська організація «Тери­торія МИ». Це об’єднання працює для людей, молоді, дітей. Очолює його місцевий священник Йосип Скоробо­гатий, який працює на пара­фії вже більше десяти років. Багато людей згуртувала ця організація, немало добрих діл зробила. Тут люди навча­ються писанкарству, вилива­ють свічки, навчаються шит­тю, гарно проводять час. У співпраці з бібліотекою, Со­кальською районною асоціа­цією інвалідів, «Dialogue in action» та Львівською освіт­ньою фундацією тут зреалі­зовано вже більше десяти проєктів, створено чудовий простір для розвитку та від­починку людей. Це, без сум­ніву, має дуже добрий вплив на життя села та його розви­ток…»

У духовного наставника й мешканців Забужжя ще багато цікавих задумів. Свою місію отець Йосип вбачає у служінні Богові й людям, яких передусім старається навчити повірити у себе, не озиратися і не зважати на те, що можуть говорити інші. Він вдячний за те, що його життя складається саме так, за те, що завжди був в ото­ченні однодумців і мав змогу втілити свої задуми для блага громади, села і людей, які живуть і працюють поряд.

Любов ПУЗИЧ.

Фото з архіву Йосипа Скоробогатого.