Відкрити його для себе, як і познайомитись з волинською художницею та її творчим доробком сокальці – шанувальники мистецтва, можуть до 25 лютого, переступивши поріг Сокальського музею «Людина. Земля. Всесвіт». Урочисте відкриття персональної виставки графіки та живопису художниці відбулося 25 січня. У затишній світлиці музею зібралися поціновувачі мистецтва Прибузького краю. На презентацію приїхали їхні колеги з Волині, прийшли священики, представники влади й громадськість. За традицією захід розпочався зі спільної молитви. На жаль, сама художниця не змогла бути присутньою. Та гості музею, завдяки відео та телефонному зв’язку, мали можливість її побачити та почути. Пані Валентина розповіла, що через серйозну хворобу, яка спіткала її в дитинстві, перестала ходити. Щоб якось заповнити свою пустоту, бо залишилася замкнутою в чотирьох стінах, почала шити, вишивати, плести шарфи. Однак невдовзі доля звела її з художником Михайлом Найдьоновим, який навчив малювати фарбами. Його настанови і стали початком її творчості. Відтоді життя у неї набрало сенсу. Вона на полотні виливала душевний світ, біль та радість… У 1991 році в Луцьку пройшла її перша персональна виставка картин. Нині Валентина Михальська відома художниця в Українi. Мисткиня – перший лауреат обласної мистецької премії імені Й. Кондзелевича, нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Під трепетний супровід скрипки та фортепіано старший науковий співробітник музею Наталія Покотюк розповіла про ніжну та тендітну, але водночас мужню та хоробру волинянку, в якої жага до життя дала поштовх для розкриття таланту. Роботи Валентини, а це їх тисяча, на жаль, на виставці експонуються лише 50, говорять про великий талант мисткині. Працює художниця, в основному, акварельними фарбами, проте багато творів виконані пастеллю, кольоровими олівцями, олійними фарбами, у техніці тушперо. Всі ці різноманітні техніки вона вміло використовує у написанні іконопису, монотипій, книжкової ілюстрації. Її пейзажі, натюрморти, портрети – це справжній гімн життю, доказ наполегливості та таланту.
Настоятель храму св. Миколая м. Сокаль о. Михайло Назар зазначив, що Господь обдаровує своїми талантами людей, та не кожен вміє розкрити його та примножити. «Тішимося, що сокальська земля має Анатолія Покотюка – Митця з великої букви, якого знають не тільки в Україні, але й далеко за її межами. А сьогодні маємо честь познайомитися з талановитою волинською художницею, оглянути виставку її творів, які збагачують духовно. Вони, наче гімн життю, бо ця тендітна жінка зуміла піднестись над хворобою, стати художницею. Глянеш на картини, і наче чуєш її слова: «Життя дуже красиве і марнувати його людина не має права».
Заслужений діяч мистецтв України Анатолій Покотюк зазначив, що коли на землі важко, Бог посилає нам праведників, які несуть той хрест, і допомагають своєму народу пережити важкі часи, вчать розуміти філософію життя, бачити добро і зло… Таким був Тарас Шевченко… До них належить і Валентина Михальська, яка вважає мистецтво високий рівнем сходження, тим, що веде людей до чогось гарного і має очищати від всього недоброго. Художник – це інструмент в Господніх руках. Він має нести добро, позитив.
Роботи волинської художниці ілюструють весь її творчий шлях, від перших пошуків до сьогоднішніх днів. У них роздуми автора про духовний та душевний світ, її любов до життя, віра у Господнє провидіння. Саме ці риси й відзначив настоятель храму Вознесіння Господнього м. Сокаль о. Володимир Жарський, який розповів, що вже був на виставці пані Валентини у Нововолинську. І коли їх побачив, був зачарований ними, бо ті випромінюю тепло і добро. «Щоб написати такі полотна чи мініатюри потрібно мати великий талант, відчувати серцем найпотаємніші струни нашої душі. Їх вміють торкнутися Анатолій Покотюк та Валентина Михальська», – підкреслив отець В. Жарський. Митрофорний протоієрей відзначив почесними орденами «За заслуги» УАПЦ художників Анатолія Покотюка та Валентину Михальську. Цю відзнаку пані Валентині передасть директор Волинського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури Анатолій Силюк, який дуже давно знайомий з художницею. Гість розповів, що Валентина Михальська давно мріяла познайомитись із паном Анатолієм Покотюком. І не раз про це говорила. І так сталося. На жаль, п. Валентина не в змозі подорожувати, і торік відмовилася від поїздок, бо роки і стан здоров’я не дозволяють їй вести активне життя. Але це не позначається на її духовному і мистецькому житті. «Зміст свого життя і творчості вона бачить в одному: пробуджувати, заставляти українців боротися за свою долю. Адже якщо вона в немічному тілі знаходить сили, щоб творити картини, то здоровим людям гріх скиглити та нарікати на долю. Вони мають будувати свою долю, українську державу, наповнити своє життя змістом. Це лейтмотив її виставок. Пані Валентина хоче, щоб усі бачили, що вона у немічному тілі, з немічними руками, на інвалідному візку знаходить сили боротися і робити свою долю. Коли будемо задумуватися на своїм життям, тоді, можливо, і держава буде іншою. Кожен на своєму місці повинен робити справу професійно, з любов’ю. Вона це завжди говорить, коли з нею зустрічаємося», – наголосив він.
Анатолій Силюк розповів про життя і творчий шлях В. Михальської, яка народилася і все життя живе в селі Хворостів Любомльського району. В її творчому доробку – майже тисячa робіт різних жанрів. Він додав, що перша персональна виставка картин художниці відбулася у 1991 році в Луцьку. Нині на її рахунку вже понад 30 персональних виставок у Волинській області, а також у різних містах України. Нині ім’я Валентини Михальської добре відоме далеко за межами Волині, й навіть України. Вона брала участь у ІІІ Міжнародній художній виставці в Любліні, що в Польщі, в ХХVІ та ХХVІІ міжнародних конкурсах «Премія Миру», які проходили в Італії, а також у міжнародних конкурсах екслібрису, присвячених Леонардо да Вінчі і Данте Аліг’єрі в Італії. В 2003ому на Волині заснована обласна мистецька премія імені Валентини Михальської, нею нагороджують молодих перспективних художників Лесиного краю, переможців обласних виставок. Вона також талановитий ілюстратор, проілюструвала 20 книг багатьох відомих авторів.
Увагу відвідувачів привернули мініатюри на фотопапері, які об’єднані в альбомі «Червоне і чорне». Це «Молитва», «Безкінечність», «Дзеркало душі», які написані чорним і червоним кольорами, які наче сум і радість, переплетені у нашому житті. Така собі філософія буття…
Своє захоплення силою духу цієї жінки висловив й голова Сокальської районної ради Микола Пасько, який подякував працівникам музею та його директору, які зробили такий гарний мистецький захід. Адже виставка розкриває внутрішній потенціал людини, яка працює постійно над собою, прикладає чималі зусилля, щоб порадувати інших своїми картинами. Валентина Михальська – безпомічна жінка на інвалідному візку, зуміла перемогти нелегкі обставини в житті… І нині пише картини, які високо оцінюють відомі художники. Він передав волинській художниці від жителів Сокальщини книгу «Сокальська вишиванка».
Кожен з присутніх посвоєму відкрив для себе дивовижний світ Валентини Михальської. Цьому сприяла й особлива неповторна музична атмосфера, яку тут створили працівники музею. Допомогли їм у цьому викладачі Сокальської школи мистецтв ім. Віктора Матюка, зокрема, керівник фольклорного дитячого ансамблю «Забавлянка» Тетяна Гнатюк, викладачі Ірина Когут та Тетяна Троцько та учасниці народного ансамблю «Берегиня» (керівник Марія Найдюк).
Валентина малює свої твори з великим натхненням, вірою у життя. Особливе місце в її творчості займає Леся Українка, мабуть, через те, що в них долі дуже схожі: обидві волинянки, обидві сильні духом, ціль їхнього життя – творчість. У неї є серія портретів, присвячена родині Косачів. Заслужений лікар України, кандидат медичних наук Аркадій Каліщук, який народився в с. Хворостів Любомльського району, як і Валентина Михальська, є давнім другом і шанувальником її таланту, порівняв художницю з відомою українською письменницею. Вона, як і Леся Українка, оптиміст, її життєве кредо «Працювати і робити добро», і закликав усіх працювати і робити добро для України. Її роботи просякнуті добротою, гармонією, любов’ю до життя. Життя художниці є прикладом для інших як треба жити і перемагати, дорожити кожною миттю, кожним днем. «Можливо, це стане для людей з особливими потребами поштовхом знайти себе в цьому суспільстві і реалізувати можливості», – зазначила старший науковий співробітник музею Наталiя Покотюк. Фахівці музею планують запросити переглянути ці роботи людей з особливими потребами. На жаль, на відкриття виставки не змогла приїхати голова районної асоціації інвалідів Оксана Кононова, однак її мама – Ярослава Швед, подякувала організаторам за можливість побачити ці твори. Вона наголосила, що у кожної людини є своя місія у житті, вона має талант. У Валентини Михальської – це хист до малювання. Її картини – це зміст її життя, боротьба за значимість у цьому світі. Вона подякувала Анатолію Покотюку за виставку особливої людини, яка має особливі потреби, і всупереч усім обставинам, малює картини. Її життя та творчість додасть усім віри у себе. Вона знайшла себе у мистецтві. І нехай Господь допомагає йти тією стежиною мистецтва з Божим Благословінням.
А керівник ансамблю «Берегиня» Марія Найдюк додала, що Валентина Михальськa – приклад для кожного з нас, бо незважаючи на недугу, йде по житті з усмішкою, створює шедеври, які просто зачаровують глибиною змісту та майстерністю виконання. Бо в її серці живе велика любов до людей, велика жага до життя. Це вона хоче передати у своїх полотнах та мініатюрах.
Наталія Покотюк подякувала всім, хто прибув на експозицію виставки пані Валентини, хто підтримує мистецтво та культуру, а також викладачам Сокальської школи мистецтв ім. Віктора Матюка та учасницям ансамблю «Берегиня», які допомогли створити особливу ауру в музеї, яка додала всім оптимізму і наповнила серця присутніх вірою та любов’ю. Виставка вартує того, щоб її побачити і дізнатися про неординарну творчу особистість – Валентину Михальську, для якої кожен день – це боротьба за життя. Вона заставить вас переосмислити життя, по іншому ставитись до кожної його митті, прагнути наповнювати його змістом, щоб щось добре залишити на цьому світі після себе.
Любов ПУЗИЧ.
