ЛЕБЕДІ В ГОСТЯХ У ЛЕЛЕК
Старий Новий рік. Нарешті випав сніг. Щільно вкрив землю. Радіють господарі, які посіяли озимину. Тепер має вродити, не доведеться пересівати. Тим паче, що сніг випав на Василя. А це – добра прикмета! Потіха і для дітвори. Мчать з гори на санках, що аж дух заперло.
Згадав дитинство. Самому закортіло спуститися на санках з гірки… Але ж люди засміють!
Іду обабіч сільської засніженої дороги. Тільки зрідка проїде авто, хоча траса завжди буває насиченою. Слизько. Без нагальної потреби водії не ризикують сідати за кермо.
Здалеку бачу знайоме гніздо лелек, яке пернаті облаштували на телефонному стовпі. Осиротіле, чекає на господарів. А до весни ще так далеко…
Та що це за мара?!. У гнізді лелек оселилося двоє лебедів (ці птахи часто зимують у нас). Сіли спинами до мене, притулилися один до одного, а голови поховали під крила, наче рятуються від морозу і холодного вітру. Бути такого не може…
…Підходжу ближче. Справді, мара! Це сама Природа створила зі снігу, якого вдосталь намело у гніздо, скульптуру з двох лебедів. А я вже купився і повірив…
СНІДАНОК ДРОЗДА
Взимку дрібним птахам важко прохарчуватися. Залишки насіння рослин накрив сніг, комахи, звісно, щезли. Порятунок – годівниці і то, якщо подбала людина. На сільському подвір’ї також знайдеш залишки обіду, яким годують курей, качок, гусей… Однак не кожна пташка зважиться наблизитися до людського житла.
А от більші птахи таки знайдуть собі поживу. Наприклад, дятли барабанять по стовбурах дерев, сухих гілках, шукаючи короїдів; лущать шишки і добувають з них насіння. Дрозди смакують замерзлими ягодами горобини, калини (їх вдосталь на кущах, деревцях), навіть ласують маленькими яблучками дички. Голубів часто побачиш на смітниках. Зрештою, у містах їх охоче підгодовують люди. Можна довго перелічувати – хто як виживає.
…Одного зимового ранку спостерігав за вельми незвичним сніданком сірого дрозда. Ці птахи часто зимують у нашому краї. Побачив його на старій липі, яку рясно вкрила омела (рослина-паразит) з кришталевими ягодами-перлами. Дрізд залюбки смакував ними і не звертав на мене уваги.
Я спочатку злякався. Знаю, що ці ягоди містять отруту. Так, їх використовують у фармацевтиці, народній медицині, але потрібне строге дозування.
– Ото лишенько! – подумав я. Загине птах. Поряд ростуть горобина й калина. Краще б поласував їхніми ягодами, що залишилися на гілках ще з осені. А тут…
Тим часом дрізд наче хитро підморгнув мені (так, принаймні, здалося) і заспокоїв:
– Марно турбуєшся. Мені краще знати, чим харчуватися…
А, може, омела для нього ліки?!.
Маркіян ЛЕХМАН,
студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.
