Музична скарбничка Ольги Пенюк-Водоніс

Рідко хто знає, що музику до пісень: «Пісня про Сокаль», «Це – Україна», «Мамині рушники», «Я Богу дякую за все», «Сокальчаночка», «Пісенька про тата», «Не забувайте Україну», «Пісня про Волинь», які стали хітами, написала наша землячка Ольга Пенюк-Водоніс. Вона не тільки композитор, і є чле­ном Української Асоціації письменників, але й поет – член Всеукраїнського об’єднання «Письменників Бойківщини». В її творчому доробку понад 350 пі­сень. Інтерв’ю з цією неординарною особистістю до уваги наших читачів.

– Ольго Володимирівно, роз­кажіть про себе…

– Я народилась в родині політич­них в’язнів на Колимі в м. Магадан. Там навчалась в музичній школі по класу фортепіано і музичному училищі по класу музично-теоретичних дисциплін.

– Як доля привела Bас у Сокаль?

– По закінченню навчання повер­нулась в Україну в Сокаль, де про­живала родина, бо мій тато родом з Львівщини. З 1974 року працю­вала в дитячій школі мистецтв
ім. Віктора Матюка до вересня 2020-ого.

– Коли вперше Bас торкнула­ся поетична муза та почали писати музику?

– Пісні й вірші писала ще в школі. А в музичній в мене був предмет композиція. Його викладав компо­зитор Анатолій Тарасенко, саме з його легкої руки почала писати пісні для дітей, які співали в школі на різних святах.

– Що Bам приносить більше задоволення: написання віршів чи музики, пісеньок для дітей чи пісні для дорослих?

– Більше люблю писати пісні для дітей, а якщо є гарні тексти, то і для дорослих, буває, що пишу тво­ри і інструментальні.

– Що спонукало і спонукає до творчості?

– Спонукає до творчості брак нових українських пісень для дітей, вони весь час хочуть співати щось новеньке.

– Вам, автору неймовірно ве­ликої кількості пісень, звичай­но, дорога і близька серцю кожна з них. Але ж є найдорожчі й найближчі?

– Пісень написано вже понад 350, сама знакова «Пісня про Со­каль», бо влітку 2020-ого їй випов­нилося 30 років. Дуже люблю пи­сати пісні про маму, в мене їх аж 15, про Україну, на різдвяну темати­ку, про Миколая, і тому моя перша пісенна збірка називається «Різд­вяні дзвіночки»

– Пані Олю, а скільки у Bас є збірок пісень?

– Сім збірок пісень, а ще написа­ла для малят музичну абетку «В країні музичній» і дві поетичних збірки для дітей.

– З якими поетами, вокаліс­тами та творчими колектива­ми України, зокрема, нашого ре­гіону співпрацюєте?

– Поетів в мене багато: понад сто. І не тільки з України, є також автори з українських діаспор США, Канади, Німеччини, Португалії та ін. Мої твори виконує гурт «Україн­ські барви» і Оксана Стебельська з Києва, заслужений артист Украї­ни Микола Блаженко з Тернополя, Василь Сукач з Волині, вокальні колективи «Росинка», «Діапазон» з Великих Мостів та наші – «Бере­гиня», «Гармонія душі», «Галицькі візерунки», ансамбль скрипалів «Ледіс» та інші.

– Пані Ольго, багато років Bи пропрацювали викладачем та завідувачем відділу теорії та хорового співу Сокальської дитячої школи мистецтв ім. Віктора Матюка, не одному поколінню прищепили любов до пісні та музики. Чи хтось з них професійно займається музикою?

– Я пропрацювала в цій школі 47 років. Багато моїх випускників стали професійними музикантами і працюють не тільки в Україні, а й в США, Польщі, Італії, Німеччині, Швейцарії та інших країнах світу.

– Нині у Bас є своя творча студія «Зорецвіт». Розкажіть, що спонукало її відкрити?

– Творча студія створена для співпраці з викладачами, компози­торами, поетами, дітьми і колекти­вами, які проживають не тільки в Україні, а й за її межами. Зараз в час сучасних технологій це зручно і не має значення, в якому куточку світу живе людина. На цей час працюю з викладачами, дітьми та колективами Запоріжжя, Дніпра, Вінниці, Мелітополя, Тернополя, Одеси, українськими недільними школами Угорщини, Румунії, Швей­царії, Великобританії.

– Багато Bаших учнів беруть участь у багатьох конкурсах та фестивалях, і не тільки в Україні. Розкажіть, будь ласка, про їхні вагомі творчі успіхи.

– Мої твори на конкурсах викону­ють не тільки діти, дорослі й во­кальні колективи з Сокаля, а й з інших міст і вокальних студій. Так мої пісні стали призерами на фестивалях-конкурсах в Україні, Греції, Канаді, Словенії, Польщі та ін. За­раз перемоги на всеукраїнських і міжнародних конкурсах-фестива­лях з моїми творами здобули Ірина Гладюк, Анна Діжак, Тамара Ду­бенчук, Галина Ващук, ансамбль «Берегиня» (м. Сокаль), Варвара Івоніна, Віра Сторожук (м. Київ), хор «Музичні краплинки», вокаль­ний ансамбль «Музична планета» (м. Мелітопіль) та ін.

– У радянські часи більший пріоритет надавали розвитку російської естради ніж україн­ської. Чи прийнятий закон «Про українську мову як державну» сприятиме розвитку україн­ської естради та музики. А Bи що скажете з цього приводу?

– Закон прийняли, але музичне виховання і музична культура це не справа одного дня, і не одного року. Для цього потрібен час.

– Сьогодні Ви є блогером сторінки, і часто закликаєте людей мріяти. Яка була ваша найзаповітніша мрія?

– Я мріяла в дитинстві стати хірургом. Чи здійснилася вона? Ні, ця мрія не здійснилася, бо пере­могла музика.

– У яких країнах Ви побували?

– Ми з чоловіком любимо ман­друвати, побували в 30 країнах світу. Більше всього подобається Італія, Австрія, Угорщина, Франція, Монако.

– Віднедавна Bи – почесний громадянин Сокаля. Що від­чували, коли отримували це звання?

– Це була приємна і несподівана подія. Я відчувала гордість, що оцінили мій скромний внесок в розвиток української музичної культури.

– А як з висоти свого визнан­ня і слави ставитесь до своєї роботи піснетворця?

– Писати музику люблю, писала і буду писати, але коли прийде та чи інша мелодія ніхто не знає, на­віть я. Днями прийшла думка напи­сати пісеньку про гарбуз, почала писати знайомим поетам, що хочу вірш на таку тематику. Невдовзі Юля Савчук з Чернівців надіслала вірш, який мені сподобався. Так народилась нова пісня і вже сьо­годні на моїй сторінці композитора є новинка – пісенька для дітей «Гарбузове диво».

– Які Bаші враження від спіл­кування з молодими компози­торами?

– Є багато цікавих молодих ком­позиторів. Головне, щоб вони пра­цювали над собою й вдосконалювалися. Зараз спілкуюсь з Анною Олейніковою з м. Миколаїв, яка пише пісні, друкується, організовує різноманітні конкурси.

– А які творчі плани на май­бутнє?

– Планів в мене як завжди бага­то. Зараз готуємо з співаками кіль­ка моїх пісень до Різдва й до кон­курсів. Продовжую роботу над новим пісенником для дітей «Диво­вижна скарбничка» і мрію про нові подорожі.

– Дякую за інтерв’ю. Творчих успіхів і натхнення.

Розмову записала Любов ПУЗИЧ.