15 січня на Сокальщині побував аматорський колектив – вокальний ансамбль «Всі зірки» Старобільського району Луганської області. Гостей гостинно зустріли голова Сокальської районної ради Микола Пасько, перший заступник голови РДА Ірина Задолинна, заступник голови районної ради Василь Бойко, а також депутат районної ради, ексголова районної ради Олег Солодяк, голова міського осередку Союзу українок Надія Мельник та волонтер Василь Грушецький.
Очільник районної ради Микола Пасько розповів, що 510 січня на Сокальщині гостювали учні Святогірської школи Донецької області, які жили у сім’ях ровесників, спільно готували 12 страв на Святвечір, святкували Різдво. Опісля він поділився своїми враженнями від подорожі на День незалежності на Луганщину, був у містах Щастя та Попасне Попаснянського району. Сокальська районна рада уклала договір про співпрацю з Попаснянським районом. М. Пасько зазначив, що перебуваючи на сході, зарядився позитивом, бо побачив, що попри всі проблеми і труднощі, там живуть люди незламного духу та непохитної віри у гідне життя нашої української держави. Вони роблять все для того, щоб навіть у цей важкий час їхні мешканці відчували турботу української держави.
Присутні переглянули презентацію про Сокальський район, познайомилися з його історикокультурними центрами, дізналися чим цікавий наш край, чим займаються місцеві жителі. А також про міжнародну співпрацю Сокальщини у рамках міжнародного проекту «УкраїнаБілорусьПольща».
Перший заступник голови Сокальської РДА Ірина Задолинна розповіла, що навчалася у Донецьку, тож їй знайомий цей край. До того ж Сокальщина та Старобільщина багато чим схожі: на обох територіях є шахти, у них однакові екологічні проблеми. Вона підкреслила, що «немає різниці де живемо – на сході чи заході України, ми – громадяни однієї держави».
Заступник голови районної ради Василь Бойко підкреслив, що в молоді прекрасне майбутнє, перед нею відкриті всі дороги. Особливо нині, коли кожен може отримати біометричний паспорт і подорожувати Європою, побачити як там живуть люди, і згодом вже тут будувати європейську державу. «Скільки б східний сусід не чинив перешкод – Схід і Захід завжди були, є і будуть українськими. Це наша земля і нам тут жити», – зазначив він.
Старобільчанка Ольга Мірошниченко представила своїх колег – керівника ансамблю «Всі зірки» Олену Черевату та підприємцяволонтера Тетяну Круковську, зазначивши, що пані Олена за національністю – німкеня, навчалася у Росії, але в душі – українка. Вона не тільки досконало вивчила українську мову і розмовляє нею, хоч це на Луганщині рівне подвигу, але й створила вокальний ансамбль «Всі зірки», навчає хлопців та дівчат співати, колядувати, пропагує українські мову і пісню, мистецтво, звичаї та традиції. Молодь з Старобільська приїхала на Львівщину поколядувати. Крім того вона волонтер. Багато українських військових завдячують їй своїм життям, бо отримали завдяки волонтерці військову амуніцію, одяг та зброю.
Пані Ольга зізналася, що коли вперше побувала на Сокальщині, дуже дивувалася, що тут люди вільно колядують, ходять з вертепом від хати до хати. У них такого не було. Там замість колядки було чути російські пісні. Це й не дивно, бо в місті всі школи російськомовні. Пригадала, як були обурені сокальчани – Олег Солодяк та учасниці ансамблю «Берегиня», які приїхали до них у гості, бо скрізь чули лише російську мову. Зараз вони б не впізнали Старобільськ. На свята люди різних поколінь одягають вишиванки і виходять у центр міста. З початку війни молодь почала більше говорити українською. Ми з пані Оленою і пані Тетяною пам’ятаємо, як у 2014 році електорат Януковича сіяв сепаратистські настрої серед населення, підбивав натовп проголосити Старобільськ проросійським. Але прості люди, справжні патріотиукраїнцi, стали на спротив і зупинили цю навалу. У Старобільську вже висів прапортриколор. Невже треба було пролити кров, щоб ми почали говорити українською мовою і люди зрозуміли, що вони громадяни України?
Пані Тетяна Круковська теж волонтер, у неї свій невеликий бізнес. Вона ремонтує машини. Через місто в 20142015 роках проходило багато військової техніки. Її родина безкоштовно ремонтувала і ремонтує автомобілі бійцям, допомагає їм чим може.
Олена Черевата додала, що очолює Старобільський Союз українок і товаришує з сокальськими союзянками ще з першого майдану. Вона також є керівником аматорського ансамблю «Всі зірки», в якому беруть участь студенти Луганського університету, який після окупації Луганська переселився в їхнє місто. Разом зi своїми вихованцями брала участь у фестивалі «Мамині зіроньки», який проходить на Сокальщині.
Далі вона продовжила:
– Популяризуємо українську мову і пісню. Беремо участь у різноманітних конкурсах та фестивалях, як в Україні, так і в Польщі. З вертепом побували в українських військових, які служать неподалік міста. В одній залі зібралися військові й цивільні, люди з різними поглядами і з різних куточків України, але з Богом в серці й вірою в мирне майбутнє. Багато хто плакав, бо згадували своїх рідних, попередні свята, які відзначали за родинним святковим столом. Цьогоріч вперше в історії Старобільська в центрі міста з ініціативи мера військові поставили різдвяну шопку. Місцеві мешканці були приємно здивовані. Хтось цьому радів, а хтось – ні. Вони говорили, що це не наша культура, а католицька. Наш мер є проукраїнським, а голова районної ради, на жаль, ні. А зрештою, чого можна чекати від людини, яка займає це крісло ще з часів президента України Леоніда Кучми. Дивно, чому досі він працює на керівній посаді?!
12 січня на запрошення другаволонтера, а нині голови Суховільської сільської ради, аматорський колектив «Всі зірки» приїхали на фестиваль «Україна колядує», який проходив у с. Суховоля Городоцького району. Перебуваючи на Львівщині, вирішили провідати також своїх друзів на Сокальщині. «Ми переїхали через усю Україну, і були приємно вражені, бо бачимо, що Україна, наче той старий віз, скрипить, але поволі рухається вперед».
О. Черевата подякувала сокальським волонтерам за підтримку, наголосивши: «один у полі не воїн, і ми б нічого не могли зробити без вашої допомоги. Ми беремо з вас приклад, як любити Україну, як відстоювати свою громадянську позицію, як берегти традиції. Ви додали нам мужності боротись за право бути українцями, бо в іншому випадку хтозна як би склалась наша доля. Можливо були б переселенцями, а можливо нас і не було б уже в живих. Проросійські сили не раз їм погрожували, а Ольга Мірошниченко в опублікованому на сепаратистському сайті списку трибуналу ЛНР є під номером п’ятдесят, бо має проукраїнські погляди. Однак на зло ворогам Старобільськ живе, він – український.
Пані Олена вручила пам’ятні сувеніри голові міського осередку Союзу українок Надії Мельник, депутату районної ради Олегу Солодяку, волонтеру Василю Грушецькому. Вона побажала голові районної ради Миколі Паську, щоб «ми завжди вимірювали український час і ніколи в Україні не ділили людей на східняків і західників» і подарувала символічний годинник, де на циферблаті зображені архітектурнокультурні пам’ятки Старобільщини.
Олег Солодяк розповів, що познайомився і потоваришував з Ольгою Мірошниченко, Оленою Череватою, Петром Царевським з Старобільська ще в 2004 році. Відтоді підтримує дружні зв’язки. Знаковим є те, що Сокальський район ще тоді уклав угоду про партнерство з Кремінським районом, а в 2017ому з Попаснянським. Ми прокладаємо мости дружби між жителями Галичини і сходу, щоб допомогти політикам об’єднати Україну, бо ми громадяни однієї держави – України. Вірю, що як говорив провідник українських націоналістів Степан Бандера, наступить такий момент, коли на заході крикнуть: «Слава Україні», то на сході почуємо у відповідь: «Героям слава». Він порадив учасникам ансамблю подивитися фільми «Століття Якова» і «Жива», які показують багатостраждальну історію України. І нині ситуація на східних теренах України є дуже серйозна. Там гинуть українські бійці, які захищають територіальну цілісність української землі, гинуть й мирні жителі, які не хочуть залишати домівок. О. Солодяк закликав не плекати марних ілюзій на сторонню допомогу, бо нікому не вигідно, щоб Україна була сильна та процвітаюча держава, а розраховувати лише на власні сили. Українці сьогодні ходять по пустелі, шукаючи свій шлях. Хтозна скільки має минути років, щоб українці прозріли і вийшли з неї. Він сподівається, що це зробить сьогоднішня молодь, яка вже мислить по іншому й хоче жити в європейській державі.
А далі з різдвяною зіркою у барвистих українських віночках вийшли колядники – учасники ансамблю «Всі зірки» з персонажами різдвяного вертепу. У сесійній залі линули дзвінкі колядки та щирі віншування. Луганчани побажали сокальчанам щастя, здоров’я, благополуччя, миру і достатку у новому році. Микола Пасько подякував гостям за гарну колядку, віншування. Він вірить, що сьогоднішня молодь вселяє віру, зуміє побудувати незалежну європейську Україну.
Опісля делегація з Старобільська побувала на екскурсії у старовинному Белзі та познайомилася з історикоархітектурними пам’ятниками Сокаля. Гості подякували сокальчанам за гостинність та побажали, щоб на українську землю прийшов довгоочікуваний мир.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
