Олег ФЕНЧИН: «ЩАСЛИВИЙ, КОЛИ МОЖУ ДОПОМОГТИ ВИБОРЦЯМ…»

Уже минув рік, відколи Олег ФЕНЧИН отримав мандат у обласній раді завдяки довірі та підтримці виборців. Що вже вдалось здійснити за цей період представнику нашого округу, які проблеми він порушує та над чим працює? Про це та інше він розповідає нашому кореспонденту.

– Пане Олеже, це ваша перша каденція в якості об­ласного депутата. Яку ме­ту ставили перед со­бою, перш, ніж іти працю­вати до обласної ради?

– Основна мета – це лобі­ювання і захист інтересів гро­ма­ди на обласному рівні, сприяти у залученні додатко­вих фінан­сових ресурсів у наш округ, у який, окрім Червонограда, Со­каля, Великих Мостів та Белза входить До­б­­ротвір, Лопа­тин і Ра­дехів. Однак я депутат не ли­ше від свого округу, а й облас­ної ра­ди і маю дбати за розвиток усієї Львівщини. Маю тверду проукраїнську пози­цію, яка збігається з позицією фракції «Європейська солі­дарність» в обласній раді. Ме­ні не бай­дужа доля Украї­ни. Можливо, це голосно ска­зано, але Ук­раї­­на починаєть­ся з кожного з нас. І якщо хочемо жити у демократичній євро­пейській державі, муси­мо щось робити для цього.

В обласній раді працюю в комісії з питань соці­ального захисту, прав дітей, людини та учасників бойових дій. То­му головним зав­данням вба­чаю допомогу гро­мадянам, які належать до соціально-не­за­хищених верств насе­лення, надання їм соці­альних допомог, захист їх ін­тересів, реалізацію соціаль­них прог­рам та проєктів, які покра­щують їх життя та по­бут, до­помагають не відчува­ти себе ізольованими від сус­пільства. У складі комісії ви­їж­джав у психоневрологіч­ний інтернат (с. Монастирок) та побував у геріатричному пансіонаті у Львові. Ми знайо­милися з ре­альним станом цих установ та спільно з ке­рівництвом пра­цювали над тим як пок­ращити умови про­живання підопічних.

Наша комісія займається також пільговими перевезеннями малозабезпечених верств населення, допомо­гою та підтримкою учасників АТО/ООС та їхніх родин, бій­ців-добровольців, Ге­роїв Не­бесної Сот­ні, багато­дітних родин, людей з обмеженими можливостя­ми, ді­тей-інвалі­дів та людей, які опинилися у скрутних життє­вих обстави­нах, які нині по­требують уваги та підтримки нашого суспіль­ства.

– Розкажіть про діяль­ність депутатського корпусу обласної ради…

– Протягом 11 місяців на сесіях обласної ради прийня­то чимало рішень, які стосу­валися фінансово-господар­ської діяльності Львівщини, питань безпеки, освіти, охо­рони здоров’я, культури, спорту, соціальної сфери, розвитку інфраструктури, ви­рішення екологічних питань. А ще затверджено стратегію розвитку Львівщини на нас­тупний рік та прийнято багато різноманітних проєктів та програм, які вдалося вже час­тково реалізувати.

– Які важливі питання розглядали на останньому сесійному засіданні?

– Це багато актуальних пи­тань. Були внесені зміни до показників обласного бюдже­ту, до програми соціально-еконо­мічного розвитку Львів­ської області, Комплексної програ­ми соціальної підтрим­ки у Львівській області учас­ників АТО (ООС) та їхніх ро­дин, бій­ців-добровольців АТО, а також родин Героїв Небесної Сотні на 2021-2025 роки, а також до ряду інших.

Депутатський корпус напо­лягав на компенсації витрат місцевим бюджетам за спожитий газ та енергоносії. Су­часна енергетична криза, спричинена недолугістю теперішнього Уряду, який своє­часно не закупив газ для спо­живачів та вугілля для електростанцій, а також політикою Росії, яка використовує своє монопольне становище на ринку газу для тиску на євро­пейські країни та Україну, є чи не найголовнішою проблемою не тільки для України, а й для всього світу. Заручника­ми таких процесів на період опалювального сезону 2021-2022 років стало населення України, а також бюджетні ус­танови та заклади. Бюджети більшості громад не можуть і не зобов’язані повною мірою самостійно покривати части­ну витрат підприємств тепло­постачання для забезпечен­ня їх безперебійної роботи та незмінності тарифів, зверну­лися до Голови Верховної Ра­ди України, Кабінету Міністрів України щодо компенсації місцевим бюджетам за спо­житий газ та енергоносії. Ка­тегорично виступили проти постачання електроенергети­ки з Російської Федерації – країни-агресора та її сателіту Білорусії.

Висловили також своє за­непокоєння ситуацією, яка скла­лася на білорусько-польському кордоні і просили вжи­ти невідкладних заходів. Ще бу­ли звернення до Міністер­ства охорони здоров’я Ук­раї­ни стосовного збільшення фі­нансування медицини під час пандемії, провальної вак­цинації проти респіратор­ного захворювання covid-19 в Україні, виділення коштів для за­безпечення трансплан­то­ва­них хворих імуносупре­сив­ними препаратами.

Наступними були звернен­ня до Президента України, Верховної Ради України, Генерального прокурора Украї­ни щодо проведення об’єк­тивних розслідувань фактів, оприлюднених Pandora Papers, так як передвиборчі обіцянки Президента Зеленського не відповідають реальності. А також звернення до вище зга­даних осіб щодо розслідуван­ня ситуації, яка складається в АТ «Укрексімбанк». Назагал прийняли 18 звернень до владних структур, у яких де­пу­тати виражають свою гро­ма­дян­ську позицію, реакцію на ті чи інші злободенні проб­леми, які виникають у на­шому суспільстві.

– Розкажіть про прог­рами, які фінансуються з обласного бюджету на 2021 рік?

– У 2021 році в області зап­ланована реалізація 26 об­ласних цільових програм, на фінансування яких передба­чено в обласному бюджеті понад 1510,1 млн. грн. Ста­ном на 1 жовтня з обласного бюджету профінансовано за­ходи 25 програм (96,2% від загальної їх кількості) на май­же 919,8 млн. грн. Фактично використано майже 844,2 млн. грн. і середній показник виконання програм склав 55,9% від передбаченого на 2021 рік. Водночас такий від­соток виконання програм є кращим порівняно з відповід­ним періодом 2020-ого (вико­нання – 41,2%) та 2019 р. – 51,9%. Реалізація 10 програм вище середнього показника (понад 55,9%), 15 нижче цьо­го показника, а одна – це Програма сприяння іннова­ційному та науково-технологічному розвитку у Львівській області на 2021-2023 роки ще не фінансується.

– Позаминулі роки на Сокальщині реалізували багато мініпроєктів, які співфінансувала обласна рада. А як у цьому році?

– На жаль, цьогоріч не ба­гато проєктів Червоноградсь­кого району перемогли у конкурсі мініпроєктів. При співфінансуванні обласної ради вдалося реалізувати ряд проєктів: зробити вулич­не освітлення в Хлівчанах, отримати кошти на ремонт Великомостівського геріат­ричного пансіонату, Сокаль­ської ДЮСШ, Забузь­кої та Стенятинської шкіл, перек­рити Белзьку ОЗЗСО І-ІІІ ст., збудувати спортивний май­данчик у Скоморохах та інше. Обласна рада пого­дила кош­ти на реконструкцію стадіону «Сокіл» в Сокалі. На жаль, не вдалося залучити кошти на ремонт доріг райо­ну, так як бюджет обласної ради менший ніж був минуло­го ро­ку. До того ж відбулося значне подорожчання матері­алів.

– 124 виборчий округ охоплює аж сім ОТГ Черво­ноградського району. Які проблеми їх об’єднують, а які притаманні лише окремо взятій громаді?

– Проблеми у семи об’єд­наних територіальних громад є спільні і залежать від їх фінан­сової спроможності. Сьогодні найбільш самодос­татньою у Львівській області є Червоноградська громада. Але постає питання закриття шахт. Якщо це відбудеться, то невідомо, що буде з грома­дою далі. Водночас і у кожної громади є свої наболілі пи­тання, які стосуються соці­альної інфраструктури та ста­ну доріг. Є проблеми із закладами освіти та охорони здо­ров’я. З медициною особлива проблема, бо бракує коштів на «вторинку», що може при­вести до скорочення праців­ників. У кожній громаді свій підхід до вирішення проб­лем.

– Чи співпрацюєте з народним депутатом Юрієм Камельчуком?

– Кожен з нас робить свою роботу, бо маємо одну і ту ж місію: представляти інтереси виборців на певних рівнях. Звертаюся до пана депутата рідко, лише коли цього вимагають інтереси Червоноград­ського району. В загальному контактуємо мало.

– Чи побували уже в кожній громаді району?

– Так. Співпраця налагод­жується. Правда, десь вона краща, десь – гірша. Розумію, що має бути конструктивний діалог та співпраця з керівни­ками органів місцевого самоврядування, адже ми пара­лельно працюємо для блага мешканців району та розвитку громад. Буде кращий ре­зультат, коли об’єднаємо зу­силля. Часто зустрічаюся з головами громад, своїми ви­борцями під час різноманіт­них національно-патріотич­них та просвітницьких заходів.

– З чим найчастіше звертаються виборці до обласного депутата?

– З найрізноманітніших питань: підтримка закладів культури, ремонту доріг, будівництва спортивних і дитя­чих майданчиків, а найчасті­ше – особистих. Більшість просять допомогти матері­ально. Хтось не може оплати­ти дороговартісну операцію, або ж мають онкохворих ді­тей, яким потрібні ліки, мала пенсія чи не мають роботи, а хтось потрапив у біду, бо зго­ріла хата і т. д. За цей рік 68 осіб отримали матеріаль­ну допомогу. Щасливий, коли можу допомогти виборцям чи громадам.

– Чи не розчарувалися у політиці?

– Мабуть, ні. Лише набрав­ся досвіду, ще деякі процеси й проблеми побачив по-іншому, бо отримав різнобічну інформацію. Я здавна при­хильник Петра Порошен­ка. Згадаймо 2005 рік: єдиний в Україні опозиційний «5 ка­нал» розповідав про події на Майдані в Києві. Спершу був в «Блоці Петра Порошенка «Солідарність», а згодом – в політичній партії «Європей­ська Солідарність». І дотепер не розчарований у цій політичній силі. Вважаю, що вона була, і є проукраїн­ською, і проєвропейською. Це засвід­чує позиція фракції партії як у Верховній Раді, так і на місцях. «Європейська Со­лідарність» – партія, яка зро­била і робить багато позитивних справ. Петро Поро­шенко прийняв державу в набагато гіршому стані, ніж Президент Зеленський, однак зумів зберегти Україну та зміцнити її авторитет на міжнародному рівні. Команда Порошенка почала створювати армію, провела декомунізацію, прий­няла закон «Про українську мову», яка, нарешті, стала державною, впровадила без-віз, створила єдину православну церкву України і т. д. Сподівався, що цей процес не зворотній. На жаль, за президенства Зе­ленського позитивних кроків практично не було. Фактично руйнується все, за що україн­ці виходили і боролися на Майдані Гідності. Де обіцяні на стадіоні закінчення епохи бідності, боротьба з корупці­єю, припинення війни на сході держави, дешевий долар, газ, підвищення соціального рівня життя громадян?! Натомість здій­снюється наступ на україн­ську мову, розвалена міжна­родна політика, продовжується війна на сході. Друзям да­рується газ із газосховищ, на­висла енергетична загроза… А чого вартий скандал щодо «Вагнергейту»?! Фактично, Україна зараз у небезпеці. Тепер реально оці­нюю, щоб було з Україною, коли б у 2015 році до влади прийшов не Порошенко, а хтось інший. І тут питання постає не до Президента та Уряду, а до народу, який об­рав теперіш­ню владу.

– Що Вас, як хірурга за фахом, спонукало піти працювати у ковідне відділення?

– Я – лікар за покликанням, і коли моєї помочі потребує хворий, мій обо­в’язок йому допомогти. Хірургічне від­ділення на час пандемії припинило роботу, а ковідних хворих доводилось оперувати. Через відчутний дефіцит кадрів залишився там працювати. На превеликий жаль, багато хто з медиків пішов туди працювати не з почуття обов’язку, патріотизму, а через катас­трофічну бідність: зарплата лікаря нижче середньої обласної, хоча Зеленський обіцяв лікарям від 20000 гривень, а медсестрам – 12000. У Польщі в ковідних відділеннях зароб­ляють на порядок вище. У нас не ме­дицина, а руїна. Скажіть, де у Євро­пі хворим на ковід потрібно докупляти медикаменти?! Мабуть, тільки в Україні.

– Чи лікарям виплатили доп­лату за роботу в ковідному від­діленні?

– Якщо рахувати мізерну доплату – доплатою, то отримали. Середній медичний персонал не отримав і обі­цяного. Однак і тут є проблема, бо ковідні кошти йдуть на зарплату медикам, а на медикаменти реально їх не вистачає. Є загальне недофінансування медицини, що становить 2,6 відсотка від державного бюджету, а мало би бути хоча би п’ять.

– Яка основна причина поши­рення захворюваності?

– Це низький відсоток вакцинова­них: 97-98 відсотків ковідних хворих у стаціонарі – невакциновані. Ми б ніколи не перемогли віспу, тиф, полі­омієліт, якщо б не було вакцинації. Дехто зауважить, що щеплені також хворіють. Так, однак вони хворіють набагато рідше і набагато легше… Багато хто боїться ускладнень від вакцинації, які рідко, але трапляються. Повірте, вони значно менші, ніж уск­ладнення, які дає соуісі-19.

– Як вважаєте, процес децен­тралізації в Україні уже відбувся?

– Думаю, що децентралізація лише розпочалася. Адже вона передбачала створення префектур, діяльність ра­йонних рад, громад. Зараз, на мою думку, відбувається оптимізація, а не децентралізація. Маємо сильну цен­тральну владу і громади, яким не на­дали обіцяних повноважень. Питання існування районних рад – дискусійне. Проте Україна є занадто велика, щоб були тільки громади. У сусідній Поль­щі спочатку також не було районних рад, але потім їх створили, проте у них немає таких районних адміністрацій… Тут багато треба ще доопрацювати.

– Які є наболілі проблеми в Сокальській громаді? Яким бачи­те їх вирішення?

– Сьогодні пожинаємо наслідки по­передніх років. Багато років поспіль

Сокальський район очолювали голови РДА, які не були місцевими. Вони не дбали про економічний розвиток території, будівництво доріг. Нині важ­ко дістатися мешканцям з віддале­них населених пунктів до Сокаля, бо дороги й досі у неналежному стані. Це призвело до втрати робочих місць, у результаті – до міграції населення, яке тягнеться до великих міст, за кор­дон. Як відомо, освіта та медицина – це барометр, який визначає соціаль­ний рівень життя людей. А у нас з цим проблема. Візьмемо галузь охо­рони здоров’я, яка добре мені знайо­ма: замість того щоб лікарня стала одним з містоутворюючих підпри­ємств, як це є за кордоном, і розши­рювала спектр якісних послуг, скоро­чуються відділення… Я не бачу розвитку «вторинної» медицини, хоча при доброму менеджменті Сокальська лікарня могла б скласти гідну конкуренцію Червоноградській. Але це вже запитання до місцевої влади… Сумно, бо нищити завжди легше, ніж будувати.

– Як вам вдається суміщати роботу лікаря, депутатську та бути керівником міського осеред­ку партії «Європейська Солі­дарність»?

– Роблю те, що мені до душі, маю чисті наміри, підтримку однодумців, тому багато що вдається. Зараз ство­рені осередки «ЄС» в громадах.

– Що вважаєте своїм досяг­ненням у депутатській роботі за цей рік?

– Будь-який проект – це спільна праця багатьох людей, тому це не тільки мої досягнення. Головне – ре­зультат і користь для громади. Єдине хотілося б, щоб Герої Небесної Сотні та учасники АТО, які віддали своє життя за нашу свободу та незалежність України, були належно пошано­вані. Я радів, коли обласна рада на моє звернення виділила кошти на бу­дівництво меморіалу Героям Небес­ної Сотні в Сокалі. Планувалося, що його відкриють до Дня Незалежності або ж до Дня Свободи та Гідності. На жаль, місцева влада має проблеми з освоєнням коштів.

Переконаний, що світ зміниться на краще, якщо кожен із нас, хоч малень­кими кроками, робитиме щось для цього.

– Яка ваша особиста думка з приводу пресконференцїі Прези­дента України Володимира Зеленського?

– На мою думку, ця конференція наглядно показала, що в Україні, на жаль, не має мудрого і толерантного Президента. Думаю, це зрозумів ко­жен пересічний громадян.

– Скажіть, будь ласка, а які має­те плани на майбутнє?

– Їх дуже багато, дай Боже зреалі­зувати! Прикладу максимум зусиль для того, аби кожен громадянин Червоноградського району відчув комуні­кативний зв’язок з депутатом. Разом маємо рухатися в ногу з часом, дола­ти перешкоди і розвивати наші тери­торіальні громади. Чекаю конструк­тивних порад та пропозицій.

– 7 грудня в Україні відзначили День місцевого самоврядування. У період децентралізації якою бачите їхню місію?

– Держава і міста розвиваються лише тоді, коли в органах місцевого самоврядування є відповідальні та фахові люди, які працюють на благо людей. Саме вони мають робити усе, щоб не хотілося покидати ні місто в якому живеш, ні країну, у пошукає кращої долі, а громади успішно розви­валися, ставали самодостатніми та фінансово спроможними.

Користуючись нагодою, вітаю депу­татів усіх рівнів, працівників органів місцевого самоврядування зі святом. Нехай і надалі ваше творче ставлення до виконання своїх професійних обо­в’язків сприяють утвердженню наро­довладдя в нашому краї! Бажаю всім наснаги, сил, здоров’я та нових ідей для процвітання нашої землі! Будьте завжди з людьми і любіть свою гро­маду, а найголовніше, щоб виборці були задоволені вашою роботою.

Розмову вела Любов ПУЗИЧ.