ГЕРОЮ БУЛО ЛИШЕ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ
Герою було всього лиш 25 років… Юний вік сповнений сили і натхнення, бажання розвиватись, час любити та будувати міцну родину. Але, на превеликий жаль, Олегові вже не судилося втілити в життя свої мрії і сподівання.
Він народився і виріс в селі Хлівчани. Близькі та знайомі згадують про нього, як про працьовитого щирого хлопця, що завжди готовий прийти на допомогу. От і Україні він прийшов на допомогу, коли пролунали перші вибухи повномасштабної війни. Вже в лютому Олег відправився до своєї військової частини.
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії», – сказав Євген Коновалець.
Олег обрав шлях творця. Він і тисячі таких самих сміливців, що живуть поруч із нами, яких ми знаємо як добрих сусідів, веселих друзів, люблячих дітей і коханих. Вони скидають цю «цивільну одежину» і перетворюються на супергероїв, які насправді, ось тут – на наших очах, боронять світ від абсолютно реального зла. Олег боровся завзято, сміливо та відчайдушно. Так може боротись тільки вільна та горда людина, справжній Українець, пам’ять про якого увійде в історію нашого краю. Але як багато ми б воліли віддати, аби тільки не зустрічати нашого воїна «на щиті».
Белзщина з великим сумом та важким серцем попрощалась та поховала Олега у рідній хлівчанській землі. Неймовірний біль приходить до нас, коли юні гарячі серця перестають битись, коли батьки, дружина та родина схиляються над домовиною. Здається, що немає у цьому світі ані справедливості, ані кінця цій кровопролитній війні.
З 24 лютого в нашій громаді Олег став третім воїном з яким простилась Белзька громада, і дев’ятим з початку бойових дій на Донбасі від 2014 року. Тьма трун по всій країні обагрила блакить українського неба.
Пам’ятаймо Олега, та низько вклоняємось усім Героям, що віддали життя за нашу свободу. Вічна шана та спокій їхнім душам. Герої не вмирають!
Підготувала Юлія СТАРОДУБ.
Пам’яті Олега Клебана
Із Сходу і Півдня пливуть домовини,
Проща їх військовий оркестр.
Ось чим платимо ми за волю Вкраїни –
І то це не повний реєстр.
Дика орда зі Сходу встала,
У край наш пекло принесла.
Сини уже на полігонах,
І терпне серце – йде війна.
Все, що молодість їм обіцяла,
Все омріяне в юні літа
Розтоптала московська навала,
Поховала донецька земля.
Хай наших воїнів хоронять небеса
Від вибуху ворожої гармати.
І вбереже усіх Господня Мати
Від боягузства, зрадництва і зла.
Бійці ще юні, молоді,
Міцні, здорові, повні сили,
Не відчуваючи біди,
На Схід несли їх юні крила.
Бо земля наша у вогні,
Їх Україна в бій позвала,
Із Сходу й Заходу на нас
Ворожа сунула навала.
Вони на поклик цей пішли,
І без вагань життя віддали,
Не дай, Вкраїно, не дозволь,
Щоб їх безчестили вандали.
Щоб кожен з нас це пам’ятав:
Вони також хотіли жити,
Як ти і я, як він й вона,
Хотіли жити і любити.
Олег наш був, там де війна.
Посеред «Градів», серед мін.
Пішов на фронт, щоб ми не гнули
Перед загарбником колін.
Тож пам’ятай дітей своїх,
Вкраїно, матінко свята.
І на скрижалях напиши
Безсмертні їхні імена.
Степан ХОМИН.
