Головна Військо ПРИКРИВ СВОЇМ ТІЛОМ ГРАНАТУ, ВРЯТУВАВШИ ПОБРАТИМІВ

ПРИКРИВ СВОЇМ ТІЛОМ ГРАНАТУ, ВРЯТУВАВШИ ПОБРАТИМІВ

Великі Мости в скорботі. У жалобі вся Сокальщина. Сьогодні, 22 березня, у цьому місті прощаються з військовослужбовцем Краматорського прикордонного загону Ігорем Дульком, який трагічно загинув 17 березня. Ця страшна вістка була, наче грім серед ясного неба не тільки для матері, батька, сестер, але й для всіх великомостівчан, які знали хлопця. Він так любив життя, мав стільки мрій, які хотів реалізувати… Але не судилось… «В одному з бліндажів у прикордонного наряду, що здійснював прикриття та охорону КПВВ «Майорське», поки що з невідомих причин, здетонувала ручна осколкова граната. В результаті два військовослужбовці отримали поранення різного ступеню тяжкості. Постраждалим була оперативно надана первинна медична допомога та організована доставка до Бахмутської центральної міської лікарні. На жаль, один з прикордонників, 1996 року народження, від отриманих поранень помер в лікарні, стан іншого – середньої тяжкості. Призначено спеціальне розслідування, встановлюються всі обставини трагічного випадку», – про це йшлося на сайті Держприкордонної служби. Цим загиблим і був великомостівчанин Ігор Миколайович Дулько.

Хлопець народився 26 січня 1996 року в м. Великі Мости, був четвертою дитиною у сім’ї, навчався у Великомостівській середній школі. Після її закінчення вступив на історичний факультет Львівського національного університету ім. Ів. Франка, де провчився два курси. Ігор змалечку марив військовою справою і завжди знав, що буде військовим. Тож перервав навчання і пішов добровольцем у Збройні Сили України і 4 грудня 2015 року був прийнятий на військову службу за контрактом Державної прикордонної служби (м. Черкаси).

8 березня 2018 р. минув рік і п’ять місяців, як Ігор знаходився в гарячих точках на передовій. У грудні ц. р. мав би демобілізуватися і планував поновитися на навчання. Зі слів тітки, за кілька днів до загибелі, він розмовляв з мамою по мобільному, і був дуже стурбований і лише коротко повідомив, що у нього все добре. А в день трагедії до мами зателефонував командир підрозділу з Краматорська і повідомив, що її син героїчно загинув, прикривши своїм тілом гранату, яка здетонувала і тим самим врятував товаришів, які разом з ним знаходились у бліндажі.

Його молоде життя обірвалося у двадцять два роки… Йому б жити й жити, вчитися, мріяти, кохати… Та не судилось…

У рідне місто Ігор Дулько повернувся у домовині, яку привезли вчора, 21 березня. Жителі зустрічали прах Героя, стоячи на колінах, а військовослужбовці військової частини, разом з учнями старших класів Великомостівської школи, запалили лампадки та утворили живий коридор від в’їзду у місто до площі Незалежності, де відбулася спільна молитва. А сьогодні, 22 березня, о 12 годині в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ відбудеться поминальна служба. Опісля траурна процесія рушить повільною ходою головною вулицею міста, яку так любив Ігор, на площу. Біля пам’ятника Степана Бандери жителі міста над Ратою попрощаються з юнаком, віддавши йому останню шану.

Тужлива мелодія «Плине кача» крає серце не лише рідних… Враз у раз звучить: «Слава Героям – Героям слава». Поховають військовослужбовця на місцевому цвинтарі…

У Ігоря Дулька залишилася мама, батько – інвалід ІІ групи, три старші сестри.
Скільки ще триватиме ця безглузда неоголошена війна на сході? Скільком родинам вона принесла горе, забравши синів, батьків, дочок, онуків… Бо боролись і загинули за Україну!

Вічна пам’ять і слава Героям!

Вчора навколішках зустрічали тіло Героя по дорозі до місця вічного спочинку – у Буську (вгорі) та Великих Мостах (внизу).