30 вересня в селі Велике попрощалися ще з одним українським захисником – Юрієм Вікторовичем БОЧЕКОМ, який боронячи державу від рашистської орди був поранений і помер 27 вересня.
Народився Юрій 1 травня 1986 року в с. Комарів. Через два роки сім’я переїхала мешкати у село Велике, де й минуло його дитинство. Навчався у Червоноградській школі. Після її закінчення пішов працювати на фірму «Черемош». З початку повномасштабного вторгнення рф, був призваний до лав Збройних сил України захищати країну.
Віддати шану загиблому Герою прибули побратими, друзі, рідні, односельчани, представники влади, знайомі.
Чин похорону провели спочатку в будинку, де мешкав Захисник, а потім у храмі, настоятель місцевої церкви Святої Праведної Анни митрофорний протоієрей о. Володимир Денькович, о. Володимир Жарський, о. Віктор Глущенко, о. Василь Дубецький, о. Павло Поцілуйко.
Прощальне слово на подвір’ї виголосив священник Володимир Денькович, з сумом сказавши, що їхня парафія цього місяця вже вдруге в жалобі. Тільки недавно провели в останню дорогу Воїна Андрія Калиша. І це велике горе для всіх. Війна забирає найкращих українців, відданих патріотів своєї держави. І бачимо щодня, що в Україні батьки хоронять своїх дітей, котрі пішли захищати Батьківщину від російського окупанта.
І в цьому випадку батьки Юрія тяжко перенесли біль втрати сина, але трималися мужньо. Вони повинні бути горді, що їх син Юрій віддав життя за нас, українців. І нехай наша щира молитва, занесена до Бога, упокоє його світлу душу у Царстві Небеснім.
Під час похорону Господь побачивши страждання батьків і всіх, хто прийшов вшанувати і провести в останню путь Героя, глянувши на їхні сльози, припинив дощ, який останнім часом так проливає нашу землю. І теплим промінням сонця освітив похоронну процесію до самого цвинтаря. Тим самим Бог ще раз засвідчив, що Він перебуває з тими, хто страждає і сумує, заспокоївши на деяку мить скорботну родину.
На цвинтарі начальник першого відділу Червоноградського РТЦК та СП, підполковник Любомир Бродюк вручив батькам Державний прапор, висловивши співчуття родині. Сокальський міський голова Сергій Касян також у скорботі подякував батькам за виховання сина-патріота. Він повідомив, що з початку повномасштабної війни, громада втратила шістьох Захисників України.
Домовину з тілом Героя опустили у могилу під гучні постріли, від котрих здригнулися присутні, згадавши, що український народ продовжує свою боротьбу за незалежність держави.
І Перемога буде обов’язково за нами.
Висловлюємо співчуття батькам та родині Юрія – татові Віктору, мамі Ірині, сестрам Марії та Софії з сім’ями.
Болить… за молоде обірване життя, за батьків, які хоронять дітей!
Немає і не буде прощення російським вбивцям!
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять Герою!
Василь СОРОЧУК.
Юрій РИЖКО (фото).
