Головна Військо Сокальська громада провела в останню дорогу земляка Ігоря Богдановича Білика

Сокальська громада провела в останню дорогу земляка Ігоря Богдановича Білика

Воював ще в АТО: Сокаль попрощався з Героєм

Минулої неділі Сокальська громада провела в останню дорогу земляка Ігоря Богдановича БІЛИКА, 14 березня 1975 року народження.

Воїн поклав своє життя поблизу насе­леного пункту Тернові Поди на Миколаїв­щині у боротьбі за нашу землю з російсь­ким окупантом.

Захисник України навчався у Сокаль­ській середній школі №1.

З весни 2014-ого два роки воював у зоні проведення АТО. Після повномас­штабного вторгнення росії пішов добро­во­ль­цем захи­щати нашу державу від аг­ресора. Був старший механіком-водієм другої  меха­ні­зованої роти першого меха­нізованого батальйону військової части­ни А0998. За­гинув 13 вересня.

Ігор був вірний військовій присязі, про­тистояв ворогові, чітко виконував постав­лені бойові накази, сміливо рвався до бою і до останнього подиху вірив у пере­могу!

Чин похорону за загиблим відбувся у ка­тедральному храмі св. ап. Петра і Пав­ла. У цер­кву домовину з тілом привезли з бу­динку, де мешкав Ігор Білик. Сокаль­чани, не дивлячись на негоду, від ву­лиці Стефа­ника до храму стояли нав­колішки з квітами, проводжаючи Воїна.

Чин похорону провели священники Ярослав Кащук, Ярослав Валюх, Андрій Дутчак, Михайло Ментух, Петро Звір, Володимир Августовський, Павло Пащук, Володимир Жарський і Михайло Назар.

Прощалися з Ігорем найближчі люди – ма­ма Надія, сестра Світлана, дочка Діана, племінник Олександр, дядько Бо­рис, шваг­ро Степан, хрещена мама Люд­ми­­ла, хрес­ний батько Омелян, тітка Лю­ба з родиною, сусіди, однокласники, поб­ра­тими, близькі й рідні, а також багато­людна громада, яка прий­шла віддати ос­тан­ню шану Воїну.

Слова вдячності мамі та рідним за ви­ховання сина висловили Сокальський міський голова Сергій Касян та началь­ник першого відділу Червоноградського РТЦК та СП, підполковник Любомир Бро­дюк. Зокрема, С. Касян зазначив, що «Ігор Білик воював у 24 бригаді. Героїч­ній. Во­на вела бої у самих важких, від­повідаль­них напрямках – була під Бах­мутом на До­неччині, а потім її перевели на південь – Миколаївщину, де в бою за­гинув Воїн. Загинув за нас, за нашу сво­боду і неза­леж­ність. Запам’ятав Ігоря ще з 2015 ро­ку, коли він під час пора­не­н­ня потрапив в мобільний госпіталь. Був славною, хо­ро­шою людиною. Дякую Вам, п. Надіє, що виростили сина Героя, патріота. Вічна па­м’ять Герою!»

Поховали Ігоря Білика на Алеї Героїв на новому сока­ль­ському цвинтарі з по­чес­тями під звуки духового оркестру та про­щального збро­йового салюту, який спо­вістив, що там спочиватиме воїн, який від­дав своє життя за мир і свободу.

Світла та вічна пам’ять про Ігоря Білика завжди житиме у наших серцях.

Герої не вмирають! Слава Україні!

Василь СОРОЧУК.

Фото автора.