20 лютого у Сокалі, біля стіни пам’яті Героям Небесної Сотні, багато людей прийшло на вічер-еквієм до дня пам’яті кривавих подій, які відбувалися на Майдані три роки тому.
«Згадаймо героїв… Тих, хто прожив… і лише починав своє доросле життя… Тих, хто любив, надіявся і вірив.. Тих, хто за нас на Майдані стояв… Сумуй Україно!», – такими словами звернулася ведуча Олена Назарова, а люди все підходили та підходили. Тут були діти та дорослі, юні та сивочолі. Багато з них не могли стримати сліз. На жаль, ніщо не може зарубцювати рани й у материнських серцях… Присутні в скорботі схилили голови перед пам’яттю вбитих, і молилися за Небесною Сотнею та бійцями, які загинули в зоні АТО.
Священики Роман Синицький, Петро Звір, Ярослав Кащук, Ярослав Валюх, Андрій Дутчак, Василь Партика, Михайло Назар, Андрій Копчак, Володимир Жарський відслужили молебень за упокій тих, хто віддав своє життя під час Революції Гідності та загинув у зоні АТО. Митрофорний протоієрей Ярослав Кащук наголосив, що сьогодні скорботний день – день пам’яті загиблих героїв України, Героїв Небесної Сотні та всіх невинно убієнних воїнів АТО. У неділю у церквах відправили панахиди за них. Він зазначив, що за незалежність України лилися і ллються ріки крові. Але є патріоти, які свідомо йдуть на смерть за її волю, за незалежність, за свою гідність… Жертви Небесної Сотні не були даремними, бо пробудили націю. Вони стали символом патріотизму та героїзму. На жаль, після Революції Гідності ми ще не отримали того, за що стояли і гинули люди на Майдані. Однак у такі нелегкі часи для України не можна розчаровуватись і опускати руки. Він нагадав слова Патріарха Йосифа Сліпого, який закликав бути собою, бути українцями, бути правдивими патріотами, бо інакше настане біда.
Актуально звучали рядки з вірша «Ми ще українці», які продекламувала учасниця драматичного колективу Сокальського районного Народного дому Романна Шевченко.
Далі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні, поклали квіти. Останні дні лютого 2014 року ввійшли в історію України, як символ героїзму українців та величезного злочину влади проти свого народу.
– Лютневі дні 2014ого стали одними з найтрагічніших в історії України, – підкреслив голова Сокальської РДА Олег Пелих. – 18 лютого тривали бої в центрі Києва, саме тоді відбулися масові вбивства людей. 20 лютого снайпери вбивали активістів Євромайдану. Загальне число жертв тих, хто увійшов у Небесну Сотню, перевищило сотню. Українці показали всьому світові, що ми – сильна нація, що нас на коліна не поставити. Маємо кожен на своєму місці довести Героям Небесної Сотні, що ми гідні їх героїчного чину.
Голова районної ради Микола Пасько пригадав, як у Сокалі три роки тому біля пам’ятника Т. Г. Шевченку збиралися стривожена громада, щоб підтримати учасників Майдану, а ввечері Штаб національного спротиву відправляв автобуси з добровольцями, продуктами та необхідними речами до Києва. Він поділився спогадами, як 17 лютого разом з депутатaми районної ради був у столиці на Майдані. Тоді там зібралися тисячі людей зі Сходу та Заходу, які були готові стояти на смерть. Бачив, як професори носили бруківку, щоб боронитися від навали озброєних до зубів «беркутівців». Як ті били майданівців, вихоплювали їх з натовпу, над якими потім жорстоко знущалися «тітушки». Натомість, коли «беркутівці» попадали до рук майданівців, проявляли милосердя – надавали медичну допомогу. Були створені спеціальні групи, які не давали розлюченому натовпу розтерзати нелюдів, бо вже були перші убиті. «Саме тоді зрозумів, що українці, як нація, не переможна, бо за нами Бог, за нами добро, за нами – світ». І повідомив, що на Президії районної ради йшла мова про будівництво пам’ятника Героям Небесної Сотні у Сокалі.
Сокальський міський голова Вадим Кондратюк, який був очевидцем трагічних подій лютого 2014ого, зізнався, що йому важко згадувати пережите, бо там було пекло, в якому гинули мирні люди, які вийшли на Майдан на акцію протесту, щоб відстояти європейські цінності. Вони були неозброєні, в будівельних шоломах з дерев’яними щитами. Однак не побоялися протистояти нелюдам, які служили кримінальній владі Януковича. Багато хлопців з Майдану одразу пішли служити в Національну гвардію. Багатьох з них пізніше було мобілізовано і вони проходили і проходять службу у Збройних Силах України. Серед них є багато жителів Сокальщини, які мужньо і хоробро боронили і боронять територіальну цілісність України.
– Впродовж трьох днів кожен з вас бачив ті кадри по телебаченню, міг пережити знову те, що відбувалося три роки назад в Києві на Майдані Незалежності, – сказав отець Андрій Копчак, учасник тих подій. – Мені згадалось, як наша 10 Сотня йшла на Кріпосний провулок, а проти нас стояла навала «беркутівців»… Ми згадуємо Іловайський і Дебальцевський котли. Але на Майдані теж був котел: добровольчі сотні спершу впустили під Верховну Раду, а потім оточили і холоднокровно відстрілювали учасників акції протесту… Дякувати Богу, що на Майдані з нашої 10 сотні ніхто не загинув. Були важкопоранені. Сьогодні бачимо поряд з портретами Героїв Небесної Сотні й портрети бійців, які загинули в зоні АТО. Низько схиляємо голови перед ними…
Навіяли сум і слова пісні «Пам’яті Небесної Сотні», яку виконав вихованець Сокальського районного народного дому Володимир Сич. Опісля присутні запалили лампадки і під мелодію тужливої пісні «Пливе кача» поставили їх до стіни Героїв Небесної Сотні.
…Герої були звичайними людьми, які віддали найдорожче – життя. Аби ми жили… Долюбили за них дітей їхніх, пісень за них доспівали… Ми в боргу перед ними. Тож маємо будувати незалежну європейську державу, про яку вони мріяли, відстояти європейські цінності Майдану, які окроплені кров’ю Небесної Сотні.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
