СВЯТИНЯ СКЛИКАЄ
У неділю, 23 жовтня, Владика Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїл Колтун звершив святкове богослужіння у храмі перенесення мощів свв. мчч. Бориса і Гліба у с. Лучиці, з нагоди 175-ліття храму та 5-ої річниці священства адміністратора церкви о. Ігоря Лемика.
Святиня є окрасою кожного населеного пункту. Не виняток і село Лучиці. Храм усім нам нагадує про вічність. Сюди йдемо з молитвою і проханням до Господа зі своїми насущними проблемами, дякуємо Йому за батьків, дітей, внуків… А нині звертаємося до Всевишнього про мир на нашій вкраїнській землі.
Лучицький храм пережив не одні випробування в різні часи. Але сюди у всі ці роки горнулися і горнуться мешканці не тільки цього, але й навколишніх сіл, яких поєднали родини.
Найдавніші згадки про церкву походять з 1578 р. Попередня дерев’яна тризрубна церква св. Романа і Давида, знищена у 1834 p., була збудована у XVIII ст. коштом дідича Еразма Коморовського. На її місці виставили дерев’яну каплицю. У 1842-ому коштом ктиторів Михайла і Франциски Коморовських розпочато будівництво нової мурованої церкви, завершене через чотири роки. Споруда однонавова з трансептом, увінчана в місці сходження двосхилих дахів невеликим ліхтарем з маківкою. Чільний фасад підкреслює чотириколонний портик. Пошкоджена під час Першої світової війни, відновлена за проектом Якова Рудницького у 1930 р. По Другій світовій війні була весь час чинна.
Під час перебування УГКЦ в підпіллі, на парафії здійснювалося Богослужіння у храмі, так як церква була діюча і входила в лоно РПЦ.
Останній греко-католицький священник був о. Яків Фігар, якого совєти вивезли в 1949-50 рр. до Сибіру. Потім служили о. Корнесюк, о. Галонько, о. Дацишин, о. Омелян Нюня.
У 1991 році на парафії був священник о. Іван Ткачук.
У 1991 р. громада повернутися в лоно Греко-католицької церкви. У цих роках відновлювалась церква, будували каплички, поставили пам’ятний хрест на місці, де в
1941 р. розстріляли о. Миколайчука, двох його синів і паламаря.
З 2003 року відправляли о. Володимир Євтушенко, о. Володимир Мартинюк.
І ось уже п’ятий рік на парафії о. Ігор Лемик. Зроблено чимало щодо оновлення храму. Після ремонтних робіт всередині його не впізнати. Тут витає світ радості, утіхи й любові.
Цього недільного дня відбулися урочистості з нагоди 175-ліття церкви.
Наймолодші жителі села, які навчаються у місцевій школі, разом з о. Ігорем Лемиком та іншими священниками і парафіянами зустріли Правлячого архієрея Владику Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїла Колтуна. Він й очолив Божественну Літургію.
У співслужінні взяли участь о. Михайло Грицишин – Нова Скварява, Жовківський деканат (економ Сокальсько-Жовківської єпархії); о. Володимир Августовський – Стенятин, Свитазів (декан Тартаківського деканату); о. Петро Палюх – Боб’ятин, Лещатів; о. Андрій Палюх – Спасів, працівник церковного суду; о. Ігор Думінський – Батятичі (Кам’янко-Бузький деканат); отець ліцензіат Ігор Матвійчук – працівник церковного суду (Івано-Франківська архієпархія); о. Михайло Микита – Червоноград (секретар Со-кальсько-Жовківської єпархії); о. Василь Ждан – Лопатин (декан Лопатинського деканату).
Великою подією стало також рукоположення в чин дияконів Назара Давидюка з Червонограда і Володимира Климчука з Лопатина.
Після богослужіння декан Тартаківського деканату о. Володимир Августовський зачитав дві грамоти від Правлячого Архієрея Михаїла Колтуна. Перша – ієрею Ігорю Лемику та парафіянам храму. У ній, зокрема, сказано, що «уже 175 років благословенна Богом святиня скликає свій вірний народ на молитву, на спільну Трапезу Господню. У цьому храмі вірний люд Божий освячується, черпає світло віри, надії і любові, загоює свої душевні рани. До нього Ви завжди ставитися з почуттям пошани, тут зберігається батьківська віра, віра, яка пов’язує нас з вірою наших рідних, близьких і далеких предків.
Він став джерелом нашого життя і спасіння.
…Ви, що творите цей ювілей, Ви, що представляєте Церкву Божу тут на землі, є храмом Божим і на цьому взірці Ви підтримуєте і розбудовуєте цей храм рукотворний, в якому святкуєте його і свій ювілей. Сьогоднішнє свято є святом Вашої віри, Вашої любові до Церкви, до Бога, до ближнього, засвідченої Вашими християнськими чеснотами жертвенності, доброти, щирості і відданості у християнському служінні.
Нехай у це 175-ліття храму святих мучеників Бориса і Гліба благословення Боже спливає і надалі на парафіян цього храму, поглиблює його віру, а Пресвята Богородиця оберігає Вас своїм Материнським Покровом».
Другу – всечеснішому отцеві Ігорю Лемику. Як сказано в Грамоті, «доцінююючи Вашу ревність для Божої слави і для добра Святої Церкви і Народу, висловлюю Вам вдячність і надаю право ношення наперстного хреста, умовлюючи при тому Всевишнього подателя всякого добра, щоб обдарував Вас багатством своїх ласк для того, щоб бути взірцем в наслідуванні Христа».
Владика Михаїл, вручаючи Грамоти, привітав усіх присутніх з таким славним 175-річчям духовної святині у Лучицях, подякував парафіянам за відновлення і наповнення його краси. Саме звідси черпаємо віру для життя. І ця дата – це знакова для всіх, бо святиня є справжньою любов’ю до Бога не тільки наших батьків чи дідусів і бабусь, але й багатьох поколінь, які горнулися і горнуться до храму.
Настоятель церкви о. Ігор Лемик подякував Господу за цей чудовий сонячний день і попросив Його благословення для усіх присутніх і для тих, хто так старанно підготовив святиню до цього дня, а також Владиці, священникам, парафіянам за спільну молитву та привітання.
Парафіяни також висловили вдячність о. Ігорю за духовний провід та організацію праці, зроблену за роки його перебування на парафії у цьому населеному пункті.
Церковний хор під керівництвом Світлани Іванської, заспівав «Многая літа» Владиці, святині, і усім присутнім в храмі.
Потім відбувся обхід храму. Владика Михаїл Колтун окропив усіх свяченою водою. А о. Ігор Матвійчук мирував парафіян. Кожен отримав пам’ятні образки з святими мучениками Борисом і Глібом.
Духовне життя парафіян збагатилося ще однією пам’ятною подією, яка ввійде в історію Лучиць. Адже пройдено відтинок довжиною у 175 років. А скільки їх ще попереду – знає один Бог.
Святкове Богослужіння було величним і неповторним своєю літургійною красою, в храмі й присутніх у ньому витала радість Божа.
Адже нині церква залишається осередком духовності, який береже та зцілює серця і душі жителів села. Сюди приходять поділитися радістю та горем, тут шукають поради і звертаються з молитвами до Всевишнього. Сподіваюсь, стоятиме вона ще не одну сотню років і оберігатиме рідні Лучиці та його мешканців від всіляких негараздів.
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.