В Україні триває територіально-адміністративна реформа. В одних регіонах вона успішно стартувала, в інших – цей процес йде повільніше: громади вагаються з ким об’єднуватися та вичікують. Серед них і громади Сокальщини, де створена лише одна Великомостівська ОТГ. Чому цей процес такий болісний для територіальних громад району, як працює депутатський корпус районної ради, які проблеми вирішують сьогодні обранці, яке їх ставлення до реформування місцевого самоврядування? Питань багато, тож вирішили почути з цього приводу думки керівників двох постійних депутатських комісій – Олега СОЛОДЯКА (з питань промисловості, інфраструктури, комунального майна та підприємництва) та Володимира ПОГРАНИЧНОГО (з питань бюджету, соціальноекономічного розвитку). Почали зі запитання, що ж, на їх думку, на сьогодні є День місцевого самоврядування?
О. С.: – Насамперед, напередодні Дня місцевого самоврядування вітаю з святом усіх, хто трудиться в радах різного рівня, і тих, хто, представляє багатотисячний загін народних обранців, які втілюють життєво важливі програми для кожної громади, захищають та відстоюють їх інтереси. А ще воно по праву вважається всенародним, адже причетність до нього мають всі, хто наділений правом обирати і бути обраним. Цей день нагадує про роль кожного громадянина у творенні держави, а також про те, що кожен з нас є законним носієм і представником влади.
Маю тверде переконання, що місцеве самоврядування – це найбільш наближена до людей ланка влади. До нас перших люди йдуть зі своїми проблемами, надіями та сподіваннями. І від професіоналізму, досвіду, компетенції та відповідальності працівників органів місцевого самоврядування залежить добробут людей та перспективи розвитку громад. Майбутня адміністративна територіальна реформа передбачає, що районний рівень самоврядування має «зникнути». Хоча, на мою думку, це неправильно. Неодноразово вів полеміку з ідеологами так званої територіальноадміністративної реформи щодо певних пунктів методики проведення децентралізації, бо вважаю, що за основу потрібно брати людські інтереси. Так, як це зроблено, може не ідеально, але наближено до людей, до вирішення їхньої проблематики у наших сусідів – поляків. І навіть приклад того, що у свій час, у 1998 році, поляки повернули таку інституцію як повітові ради, говорить про те, що вони зробили помилку, яку згодом виправили. Адже територіальні громади, які б вони не були, в певному регіоні мають свою проблематику. Вирішенням цих проблем займається повітова рада, а у нас поки що районна рада.
– Нині багато говорять про реформу місцевого самоврядування. Хтось схвалює її, а хтось – ні. Якою є Ваша думка?
О. С.: – На мій погляд, адміністративнотериторіальна реформа, яка сьогодні нам нав’язується, ще не є належно опрацьована. Вона не має людського обличчя. Це пояснюю тим, що за основу не береться відповідна кількість людей, їхні побажання, а «тикається» на карті населений пункт, який має бути центром територіальної об’єднаної громади. Навколо нього має бути об’єднання громад. Ніхто не говорить про те, що реформа має нести покращення для людей. Нехай вона не відбудеться завтра, а за якийсь час… Тим паче, що вже зараз є негативні приклади, бо не всі новостворені ОТГ фінансово успішні. Це, на мій погляд, «дзвіночки» про те, що реформа не є досконалою і має певні нюанси, які потрібно доопрацювати.
До того ж на державному рівні спочатку зацікавлювали, щоб громади об’єднувалися, і давали державні субвенції створеній ОТГ. Тепер розмір субвенцій для створених територіальних громад чомусь зменшився, а з часом їх взагалі не буде. До того ж, не чітко розписані повноваження, як і не ясно, на якій законодавчій базі працюватимуть об’єднані територіальні громади. Виникає більше запитань, ніж відповідей. Думаю, що спершу потрібно було все вивчити, а потім впроваджувати реформу в дію.
Чому у різних областях вона відбувається порізному і має різні критерії? Разом з декількома депутатами районної ради вирішили побувати у новоствореній ОТГ, щоб перейняти у них досвід. Ми зустрічалися з головою Іваничівської районної ради та головами територіальних об’єднаних громад, які створені в Іваничівському районі. Яким було наше здивування, що у них реформа має зовсім інший характер. Наприклад, Литовезька громада об’єднує 4,5 тисячі населення, Павлівська – майже чотири тисячі, Поромівська – 3722 чол. А у нас хочуть об’єднати чотири потужні сільські ради навколо Червонограда та створити велику Сокальську ОТГ з кількістю 55 тисяч населення. Це не громада, а той самий район. Хіба буде дієвим виконком, куди входитиме умовних 20 старост, плюс члени виконкому? Вважаю, що тут потрібно вникати значно глибше.
– Перспективний план створення ОТГ на Сокальщині передбачає створення чотирьохп’ятьох громад. А скільки об’єднаних територіальних громад Ви бачите на карті району?
О. С.: – Я відстоюю створення на території району семи територіальних об’єднаних громад: Великомостівська, Забузька, Сілецька, Сокальська, Тартаківська, Белзька, Червоноградська. У Великомостівській громаді, де не було суперечок і проблем щодо об’єднання, вже відбулися вибори у жовтні цього року. Сподіваємось, що вона стане гарним прикладом для інших і покаже як позитивні сторони діяльності ОТГ, так і мінуси, які вже «вилазять». Насправді територіальноадміністративна реформа закидає територіальні об’єднані громади у «мінну зону», де вони йдуть, мов сапери, промацуючи шлях, який самі ж торують. На жаль, на законодавчому рівні не прописано, як мають функціонувати на території ОТГ галузі медицини, освіти, культури і т. д. Добре, коли на території громади є активні люди, хороші фахівці в тій чи іншій сфері життя, й зможуть вирішити проблеми…
– На Львівщині є приклади, коли до ОТГ просяться громади, які є навколо. Вони просто вичікували, а побачивши, що ті добре господарюють, хочуть до них доєднатися. Що на це скажете?
О. С.: – Нехай будуть менші громади. Час покаже, що їм краще зробити: господарити самостійно чи об’єднатися ще з кимось. Вони матимуть право вибору. Впевнений, що з великої громади навряд чи зможе виокремитися менша, хоча буде вона фінансово спроможною. Через що разом з однодумцями колегамидепутатами відстоюємо створення семи об’єднаних територіальних громад. Адже наш район один з найбільших в області, налічує 92 тисячі жителів. Те, що хочуть зробити лише чотири громади, в тому числі й Червоноградську, це в ніякі рамки не входить…
– Чому ж сільські ради Сокальщини ще вичікують і не починають кроки щодо процесу об’єднання? Час iде…
В. П.: – У законі про створення ОТГ говориться, що об’єднання територіальних громад має бути добровільним. У 2015 р. всі кроки щодо об’єднання провела Жвирківська і Савчинська сільські ради, які хотіли створити ОТГ. Тут проживає шість тисяч населення. Це потужна громада. Але чомусь в області ці документи поклали в шухляду, навіть не глянувши на них. Це підтверджує, що цей проект не входить в концепцію Львівської обласної адміністрації. До того ж у вище згаданому законі написано, що об’єднання громад є добровільним. Якщо це не так, то скажіть, що держава зробить це сама і прийме рішення.
Кажуть, немає значення міська це громада чи сільська. Але всі сумніви розвіяли вибори до Великомостівської міської об’єднаної територіальної громади, які відбувалися за партійними списками. Багато людей, які є добрими фахівцями у певних галузях, мають авторитет серед односельчан, не хотіли йти від партій, а по мажоритарному окрузі. От і перший приклад негативу, коли місто стає центром об’єднаної громади.
– На Вашу думку, Великомостівська ОТГ, яка є першою ластівкою в районі, успішно функціонуватиме?
В. П.: – Ми живемо у доволі непростий час. Відбувається процес реформування багатьох галузей. Змінюється законодавство. Прийшла нова влада, яка мислить і працює зовсім поіншому.
Щодо Великомостівської об’єднаної територіальної громади, важко щось прогнозувати наперед. Чи буде вона далі перспективна? Мені щось важко сказати, бо наше законодавство весь час змінюється. У 2018ому планують «скинути» пільги на фінансування місцевих бюджетів. Це доволі велику частину коштів будуть забирати з органів місцевого самоврядування. Також держава «обрізала» фінансування медичної галузі, що знову передбачатиме її фінансування з місцевих бюджетів. Тож замість того, щоб ті громади могли розвиватися, змушені будуть покривати ті видатки, які колись здійснювалися з державного бюджету. На мій погляд, це не зовсім правильно, що держава спочатку дала поштовх до децентралізації, а зараз свої повноваження передає на місця без відповідного фінансування, тобто не передає кількість податкових надходжень. Ці кошти будуть поступово вимиватися. Спочатку вони давали дотації новоствореним ОТГ. І далі їм дають, однак, на жаль, цифра не стає більшою пропорційно кількості створених громад. Вона збільшується на кілька мільйонів гривень, але громад стає в дватри рази більше. Через те вони не можуть покрити тих потреб, які є на місцях.
– Хіба це не було передбачено у законі про децентралізацію влади: перші ОТГ отримуватимуть значно більшу субвенцію, ніж ті, хто зважився на це значно пізніше?
В. П.: – Першими об’єднувалися сильні громади, які мають трудовий і фінансовий ресурс і можуть бути успішними. «Середнячки» чи менші відтягують цей процес, бо бояться, що не зможуть бути самодостатніми. Через що вичікують на зміни у законодавстві.
О. С.: – Один з ініціаторів реформи – головний експерт групи децентралізації організаційного пакету реформ Анатолій Ткачук у інтерв’ю «Із Конституцією чи без, децентралізація почалася. Тепер тільки – не нашкодь!» (газета «Дзеркало тижня» від 29 січня 2017 р.) приводить приклад, що за менш, ніж за півтора року 2015 р. було створено 159 об’єднаних громад. У 2016ому до них долучилися 198, а на початок 2017 р. – 367. А тепер порівняємо скільки держава виділила коштів на їх підтримку: спочатку на тих 159 громад – півтора мільярда гривень, а зараз дають 1 мільярд, хоча у 2017 р. вже створено 367 об’єднаних територіальних громад, з них 0,5 мільярда гривень – це гарантовані кошти з загального фонду бюджету. Це нагадує сир у мишоловці. Реформу спершу потрібно було проговорити, створити концепцію та чітку законодавчу базу, а не йти, як сліпі в темряву.
– Але децентралізація – процес незворотній. Як допомогти громадам безболісно пройти процес об’єднання?
О. С.:– Громади мусять остаточно визначитися з ким об’єднуватися і об’єднатися. А далі думати як розвивати виробництво та підприємництво, які сплачуватимуть відрахування до бюджету, щоб бути самодостатніми. Наша комісія і сесія районної ради розглядала питання про ліквідацію шахти «Візейська». Хочемо зберегти будівлі, які залишилися. Підприємцям чи інвестору тоді не доведеться починати все спочатку, а вже матиме старт. Зрозуміло, що на рівні району можемо зробити небагато. Мусить бути чітка позиція держави, яка вестиме зрозумілу і прозору політику щодо інвесторів, які мають бути впевненим, що завтра ніхто не закриє їх бізнес. Тоді вони розвиватимуть його, платитимуть податки, створювати нові робочі місця…
Маємо створити передумови для розвитку належного інвестиційного клімату та належну інфраструктуру. А для цього потрібно, насамперед, зробити добрі дороги, в тому числі 40 відсотків доріг, які є загальнообласного значення.
– Ще позаторік депутати районної ради затвердили програму «Дороги Сокальщини». Це був гарний задум, як відремонтувати дороги в районі. Що із запланового зроблено?
В. П. – В цьому році з районного бюджету виділили значну частину коштів на дороги загального користування. На жаль, навіть дороги загального користування не є зоною відповідальності районної влади. Оскільки вони перебувають на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області. Але ми, розуміючи проблему, і той катастрофічний стан доріг, прийняли рішення, що потрібно відновлювати інфраструктуру. Це, на нашу думку, оживило б інвестиційний клімат. Адже інвестори, насамперед, звертають увагу на стан доріг, щоб було добре сполучення до населеного пункту. Щодо інвестицій, не можемо впливати на частину процесу, але жоден інвестор не прийде в країну, де нема стабільності, коли не знає, що може його очікувати в наступному році, бо великі інвестиції приносять прибуток через декілька літ. Інвестор мав би розуміти якесь стратегічне бачення керівництва країни, але, на жаль, у нас його немає. І українці змушені їздити по за кордонах.
– Районна рада представляє інтереси всієї територіальної громади Сокальщини, визначає політику місцевого розвитку. Значна роль у цьому процесі належить депутатам районної ради. Що корисного зроблено за два роки?
В. П.: – Реалізовано багато мікропроектів, що є інвестицією в інфраструктуру району. У минулому році ми були на першому місці, в цьому – на другому за кількістю переможців у мікропроектах. Це значна робота тих органів місцевого самоврядування, і активних громадян, які долучалися до їх написання. І долучалися власними коштами чи роботами до виконання робіт в даних проектах. Позитивом є ті ж самі дороги, які частково ремонтуються. Зрозуміло, що в районі є більше 700 кілометрів доріг. Відразу їх відремонтувати не можливо. Ціна одного кілометра зараз коливається від 3 до 3,5 млн. грн. Якщо ми виділили понадя 20 млн. грн. на капітальний ремонт, то за них можна зро
бити лише 56 км. А їх є 700 км.
О. С.: – Тема доріг – дуже болюча, бо ними користуються всі. І хочемо ми чи не хочемо, мусимо їх ремонтувати. На жаль, районна влада та депутати не мають впливу на Службу автомобільних доріг у Львівській області. Хоча виділяємо кошти на ремонт доріг. Мешканці району це не розуміють, і нарікають на районну владу. Однак дороги належать Службі автомобільних доріг України, а ми користуємося ними. І хочемо, щоб вони були зроблені якісно, щоб жителям району, в тому числі і нам, було комфортно ними їздити.
– Нинішній депутатський корпус є дієздатним та спроможним вирішувати питання будьякої складності.
О. С.: – Вважаю, що так і це ми не раз підтверджували, незважаючи на те, що в районну раду прийшли депутати з десяти політичних сил. Вони, перш за все, патріоти свого села чи міста, українці по духу. Вони хочуть і можуть працювати. Кожен депутат робить і буде робити все від нього залежне задля виконання свого депутатського обов’язку. За кожним із нас стоять наші виборці, які в нас повірили, і ми не маємо права не виправдати їхніх сподівань. Особисто завжди готовий до співпраці, готовий підтримати добрі пропозиції колег.
– Знаємо, що добрі справи депутатів знаходять належну оцінку людей…
В. П.: – Результат роботи депутатів цього скликання люди зможуть оцінити в кінці каденції, порівняти що було і що змінилося за цей час. Ми лише два роки працюємо. Практично лише почали реалізовувати те, що планували в своїх виборчих програмах. Думаю, що до кінця каденції можна буде підбивати якісь підсумки. Єдине скажу, що не помиляється той, хто нічого не робить.
– Чи є співпраця між депутатами районної ради?
В. П.: – Є різні люди, різні депутати, які мають своє бачення. Нам важливо досягати консенсусу у вирішенні питань, які стосуються економічного розвитку району та покращення життя його мешканців. Людям нецікаві депутатські сварки. Їм потрібні позитивні зміни, покращення якості їхнього життя.
О. С: – Важливо, щоб був певний поступ вперед. Адже життя вносить свої корективи та робить нові виклики. Мені надзвичайно приємно, що депутати хоч є представниками десяти політичних сил – люди помірковані, професіонали своєї справи, інтереси громади району ставлять вище політичних амбіцій, і саме завдяки цьому нам вдалося знайти порозуміння у вирішенні ряду питань. Наприклад, прийняли звернення до обласної влади та Кабінету Міністрів, щоб завершити довгобуди. Зокрема, це стосується Пристанської школи. У грудні учні Пристанської школи перейдуть у нове сучасне просторе приміщення. Життя підказує і вносить свої корективи. На жаль, ми – заручники законодавства, яке весь час змінюється. Але маємо відповідну більшість – коаліцію в районній раді, приймаємо рішення щодо ремонтів соціальних, культурних, освітніх закладів, покращуємо їхню базу. І це головне покликання районної ради. Всього ми однозначно не зробимо, але хоч щось.
– У Вас чималий досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Чи щось змінилось за останні роки?
О. С.: – Я прийшов в органи місцевого самоврядування в перші роки української незалежності. Хочу відзначити помітний поступ. Органи місцевого самоврядування утримали значні переваги, мають більше повноважень. Стали більш демократичними і прозорими. Депутати активні та освічені. Голови місцевих рад мають більше можливостей щось зробити для населених пунктів. Вони можуть реалізувати свої задуми через мікропроекти, які подають на конкурс мікропроектів Львівської обласної ради чи через державний фонд розвитку. Є співпраця між депутатами різних рівнів, що раніше не було. Народний депутат від Сокальщини Олег Мусій допоміг жителям Сокальщини реалізувати понад 100 мікропроектів минулого року і 40 у 2017ому. Вийшли дві постанови Кабінету Міністрів, які є цільові для Сокальщини. На реалізацію проектів надійшло десятки мільйонів гривень…
Прикро, коли ці кошти на місцях не були освоєні і вони повернулися у державний бюджет. На жаль, це сталося не з нашої вини. Дорога, на яку виділялися кошти, належить Службі автомобільних доріг. Вона пізно провела тендер і дорога не була відремонтована. Кошти повертаються в державний бюджет. Це дуже прикро.
– За що у Вас щемить душа?
О. С.: – Душа мене болить, що нас постійно розводять по партійних комірках. Зрозуміло, що має бути конкуренція, щоб виборці могли обрати найкращих з кращих, але коли вибрали, то треба не забути про те і впрягатися у роботу, щоб люди бачили покращення щодня, щороку…
Україна – це наша хата. Ми маємо самі її будувати. Хотілося, щоб якомога швидше у нашому українському домі зажилося комфортно і затишно, щоб ми почували себе духовно міцними, свідомими. А як – воно буде залежить від кожного з нас.
Записала Любов ПУЗИЧ.
