Не можна побудувати міцної держави без міцної історичної пам’яті, – писав відомий український теоретик державобудівництва В. Липинський.
Події національно-визвольної боротьби минулого століття – стрілецькі і повстанські подвиги – найбільше зафіксовані у наших селах – це місця боїв чи поховань і саме вони повинні служити наочними прикладами жертовності і патріотизму для наших молодих поколінь.
У відпустовий день колишні вихідці Городилович, мешканці з навколишніх сіл і Сокаля, і навіть з інших країн з’їжджаються до місця, де колись було мальовниче село Городиловичі. Але у вирі війни і визвольної боротьби українців за свою незалежність, воно перетворилося на згарище. Городиловичі знищили під час операції «Вісла» у 1946 році. І лише у 1996ому, на місці спаленого населеного пункту, побудували меморіальний комплекс, встановили 68 хрестів, які символізують стерті з лиця землі села Холмщини. На місці, де стояла церква, збудoвана каплиця, поряд з нею – символічна могила Борцям за волю України. На ній викарбувана пам’ятна таблиця на честь начальника штабу групи УПА«Південь» Василя Процюка («Кропиви»), вихідця з Городилович. Поряд хрестами позначили всі села, які були знищені поляками під час операції «Вісла» та карателями з органів КГБ. Читаємо: Городиловичі, Печигори, Гора, Клюсів, Безеїв, Маджарки, Іваньки, Корків, Павловичі, Переводів, Ворохта, Будинин та інші.
17 червня, після десятої п’ятниці, на місці знищених Городилович зібрались люди, щоб разом з колишніми жителями (а їх залишилось вже небагато) цього села згадати про його трагедію та трагедію інших сплюндрованих і знищених сіл в Забузькій зоні Сокальщини.
Спочатку о. Орест Рубель відслужив Літургію з нагоди свята Співстраждання Пресвятої Богородиці•та посвятив воду у криниці. Син Василя Процюка «Кропиви» – Микола Процюк, котрий мешкає у Києві, не зміг приїхати, однак зробив надзвичайний подарунок для усіх. Пан Микола передав святу воду з ґроту у Лурді, яка дарує вірянам зцілення від тяжких недуг.•За його проханням, о. Орест влив цю воду у криницю і кожен міг зачерпнути її й відчути силу Городилович, які поєдналися.
І хоча з кожним роком кількість людей, які приїжджають сюди зменшується, отець
Орест подякував усім, хто попри різні свої справи таки знаходить час вшанувати загиблих городилівчан, воїнів УПА та відправив панахиду.
Побудьмо у тій місцевості, власними очима гляньмо на той клаптик страдницької землі, политої кров’ю і сльозами городилівчан. Прибувши, приклонімось і заглибмося думами в серця і душі похованих тут, збагнімо ті найвищі почуття любові до свого краю, заховаймо часточку їх у своїх душах, і понесімо своєю життєвою дорогою.
Юлія СОРОЧУК.
Фото автора.
