У Хрестопоклінну неділю, 11 березня, вулицями Сокаля пройшла Хресна дорога. Біля катедрального храму св. ап. Петра і Павла зібралися сотні сокальчан, щоб пройти Хресний шлях Ісуса Христа. У спільній ході взяли участь голова райдержадміністрації Роман Токай, заступник голови РДА Микола Поліщук, заступник голови районної ради Василь Бойко, міський голова Вадим Кондратюк, заступник міського голови Ігор Сидор, жителі райцентру. Люди проходили від стації до стації, на кожній з них священики виголошували промови, діти несли іконки, на яких зображена Хресна дорога Ісуса Христа, а Хрест Господній по черзі брали на рамена священики, молодь, працівники райдержадміністрації, культури, міської ради, батьки загиблих Героїв, родичі репресованих, діти, працівники охорони здоров’я, парафіяни. Після закінченні Хресної ходи кожен поніс у свої домівки частинку страждань Господніх, які в скорому часі будуть винагородженні світлою радістю у час Воскресіння Христового.
Ш Л Я Х ДО ВОСКРЕСІННЯ
(Поетичні стації* душі)
* * *
Нічого. Нечисте сумління
відмиємо в Чистий Четвер.
Очікуємо Воскресіння
Того, Хто за нас помер…
А шлях до Голгофи – не ближній,
а смерть на хресті – страшна!
…У нас по сім п’ятниць на тижні,
а в Нього одна – страсна.
_______ •* (від лат. statio) – місце перебування
1. НА СВЯТІЙ ЗЕМЛІ
Ще все уперше… Десь наприкінці –
і хрест важкий, і страдницька корона…
Щаслива Мати. Радісні Вітці:
Отець Небесний і отець законний.
Росте Дитя. Вже й прагне щось казать.
І мліє серце в Йосифа старого:
«Оце і є найвища благодать –
в особі Сина поклонятись Богу».
Ще чаша гіркоти ледь надпилась…
І дума Бог у ніжності хвилини:
«Оце і є оте найбільше з щасть –
руками теслі обіймати Сина».
2. У ХРАМІ
Воно би слід вклонитися батькам –
у праведності виховали сина.
Здалось: аж просвітлів раптово храм,
коли вуста отверзла ця дитина.
Він говорив, як вголос мислив. Він
принишклі душі пропікав словами.
Уже Пророка впізнавали в нім, –
ловили кожну фразу бездоганну.
Та я не довіряв його вустам –
хлоп’я ж іще, безвусе і зелене!
Я в очі зазирнув йому, а там –
таке щось… надвисоке й незбагненне.
І я завмер, мудрець (чи фарисей?),
неначе задививсь у вічну Лету…
А хтось його спинив біля дверей:
– Ти звідки будеш, синку?
– З Назарету…
3. ХРЕЩЕННЯ ВІД ІВАНА
Вода в Йордані – світла!
Аж світа
у душах, що схилились
покаянно…
А ця –
така пречиста і свята,
з зачаття
не забруднена гріхами.
Смиренний погляд…
Голуба крило…
І Голос –
як знамення – над юрмою…
…Окроплюю, мов смертному,
чоло,
хоч знаю –
сам Господь переді мною.
(Закінчення. Поч. на 1ій стор.).
4. ВЕРБНА НЕДІЛЯ
…В’їжджав Ісус Христос в Єрусалим.
Юрба стрічала Господа привітно: «Осанна!»
Хресний шлях був перед Ним.
І сходженням була Неділя Квітна
до нездоланних, осяйних висот:
страждання, кров пролита, Воскресіння…
Цвіла весна. Торжествував народ.
Ішов Ісус на смерть задля Спасіння.
…У день такий хвилюється верба
в передчутті таїн благословення.
І вись – на диво світла й голуба.
Й душа в пориві Божого натхнення,
прозріла й тиха, проситься у Храм
надії, віри й вічної любові,
щоб істинного славити царя.
«Осанна!» –
над землею лине знову.
5. ПРИЧАСТЯ
…Усі дванадцять передчасно –
хто стане обраним – не знали.
Святе приймаючи причастя,
«Не я?» – у Господа питали…
Одному – смерть через розп’яття
і Воскресіння слава горда**,
другому – злочину прокляття,
живих презирство і погорда,
щоб все Призначене збулося.
І розійшлися дві дороги…
А світові – тавром і досі –
довічне покарання того,
хто причастився солі трунком,
«посвяти знак» збагнувши вірно;
хто, попрощавшись поцілунком,
в безчестя тьму ступив покірно…
________
**тут в значенні велична, царственна
6. НА ОЛИВНІЙ ГОРІ
Ще можна спохватитись
і спастись.
І відвернути
Хресну ту дорогу.
І Чаші, що наповнена,
зректись.
І легшу ношу
випросити в Бога.
Він зрозуміє.
Бо таки ж Отець! –
Простить людину
в Синові Єдинім.
…Тривожна тиша.
Тьми і Світла герць.
Смиренна постать
у гаю Оливнім…
7. ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ДІВИ МАРІЇ
Почати світ Спочатку.
Накінець
віддати Сина
Смерті на поталу
задля Життя –
так вирішив Отець.
А Матір що?
У неї не питали.
…І проколов їй серце
кожен цвях –
там, на Голгофі,
на тім Лобнім місці.
Бо прийняла сама
свій Хресний Шлях –
шлях до Розп’яття
від Благої Вісті.
8. ОДКРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА. ПОСЛАННЯ ЮДІ
Тебе – клясти? Я сам себе прокляв.
О Юдо, Юдо! Брате мій пропащий –
За тридцять срібняків Христа продав!
А я – аж тричі зрікся. Чим я кращий?
Тепер стікає кров’ю на хресті.
Страждає через нас і нас заради.
Він на Голгофі. Він – на висоті.
А ми з тобою – два осколки зради.
Не встояв ти. І я Його не спас.
Злякався. Привселюдно відхрестився.
Мене, либонь, не виправдає й час.
І ти, нещасний, краще б не родився!
…Змужніє дуб і для мого хреста.
І вже тремтить твоя осика в тузі…
Це, Юдо, ми Апостоли Христа?!
Хай обидвом воздасться по заслузі.
9. СМУТОК ВАРАВВИ
Врятований!
Не вірю сам собі…
Розбійників
уже не розпинають?
За вибір
мав би дякувать юрбі,
а я, натомість,
сам себе втішаю.
Зітри, Варавво,
смуток із лиця.
Липка сльоза
страждань Його не гідна.
Радій
із дна нікчемного життя,
що й смерть твоя –
нікому не потрібна.
10. ПИЛАТ. ВІКИ ПОТОМУ…
На безмір –
ані крапельки води…
Лише покути
відчуття безкрає
і сорому пекельного сліди,
що кров’ю
на долонях проступає.
Яка ж вона гаряча і густа!
Ятрять провину
монотонні рухи…
За віком вік
повз мене проліта.
А я і досі –
«відмиваю» руки.
11. СПОВІДЬ ЧЕСНОГО ХРЕСТА
…Він спотикавсь. І я з Ним падав теж.
Він ніс мене смиренно на Голгофу.
А я – таки найважчий в світі хрест!
Якби ж я міг полегшати хоч трохи
На тім Його шляху. Якби ж я міг
Не так вгризатись у стражденну спину.
Та де там! Навіть Бог не допоміг
Єдиному улюбленому Сину.
Принизили Його. Й мене звели.
Ще й цвяхами з’єднали наші руки –
Це ж на мені Христа розіп’яли!
Я й досі відчуваю ту розпуку.
І досі огорта мене імла, –
Кляну свої кінцівки задубілі.
І кров свята, що цівками текла,
Навіки запеклась в моєму тілі.
Я від гіркої правди не біжу.
Я з дерева. Я вільний від спокуси.
Я – Чесний. Я нікому не скажу,
Що всім єством підтримував Ісуса,
Допоки неживого не зняли,
Не одірвали від мойого лона.
І гусла темінь кольору смоли.
І тиша опускалася бездонна.
…Якби ж я міг піднятись до небес
Чи відвести обійми розпростерті!
Якби ж я міг… А Він таки воскрес.
Як обіцяв, на третій день по смерті.
12. МОЛИТВА ДО МАРІЇМАГДАЛИНИ
Возрадуйся, свята МарієМагдалино,
Гріха й розпусти позашлюбна дочко!
Господь з тобою – ти
любила БогаСина.
А ця любов – трудна і непорочна.
Христос… Чи Він те знав? Було Йому до того?
Усім провини відпускав із миром…
Якими ж ти очима дивилася на Нього,
Коли втирала в мертве тіло миро?
Що думала тоді? Чи хоч поцілувала
Востаннє, як у мріях сокровенних?
А під хрестом? Боліла, що Чашею не стала,
В яку стікала б кров благословенна?
…Ти йшла в тіні Христа – ні діва, ні дружина.
Творцеві – ні невіста, ні невістка,
Ти просто, як ніхто, любила БогаСина.
І, може, про взаємність снила зрідка.
Це, може, ти Христа у Смерті й відмолила,
І вимолила в Неба Воскресіння…
Апостоли, ті так: поплакали й змирились.
А ти чекала: Спаса – не спасіння.
Не всім жінкам щастить зустрітися з Любов’ю.
А ти зустріла – Вічну і Єдину.
Обранице Христа! Блага! Господь з тобою.
Возрадуйся, МарієМагдалино!
13. ПИСАНКА
Орнаменти Душі. Творця рука.
Краси й любові незбагненний Космос.
Свіча. Яйце. Стікають з писачка
Живі пейзажі золотистим воском.
Птахи і квіти. Небо і земля.
Думок і ліній плетиво безкрає…
…Планета, в барвах скупана, сія
І писанка на ниточці кружляє.
Майстерності неосягненний дар.
Буття земного символи і міти.
І Бог, як геніальний писанкар,
Милується довершеністю світу.
О, таїна Господньої яси
У вічній часопростору безодні:
Далеких предків віщі голоси
І благовісні дзвони Великодні.
…Краплина Світла. Згусточок тепла.
Свяченого Яйця світобудова…
Воістину, було спочатку Слово.
Та після нього – Писанка була.
14. ВЕЛИКДЕНЬ
…Темінь.
Янгол – охоронцем.
Брила.
Гріб Господній.
…Сходить в діжі,
наче сонце,
паска Великодня.
Сходить Пасха…
На обрусі –
писанка розквітла…
Гріб відкритий.
Кров Ісуса.
Плащаниця.
Світло!..
* * *
Що ж… змий гріхи Ісусовою кров’ю
І припади до Чесного Хреста:
Невіглаством, недбальством,
нелюбов’ю
Не розпинай в душі своїй Христа.
Шукай в молитві істину й розраду,
Радій, коли знайде мудріший хтось.
Од влади зла звільняйся, мов
од чаду,
Щоб і в твоїй душі воскрес Христос.
Любов БЕНЕДИШИН. Василь Сорочук (фото).
