«Радуйся, Благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяло сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися і ти старче праведний, що прийняв в обійми Визволителя душ наших, який дарує нам воскресіння» (Тропар свята).
15 лютого церква Христова, а також християни святкують Стрітення Господнє. Це свято нагадує нам, що закінчується різдвяний період. Задовго до народження Спасителя єгипетський цар Птоломей захотів зробити грецький переклад єврейської Біблії. Для того, щоб перекласти Писання з єврейської на грецьку мову, було вибрано сімдесят учених мужів, які добре знали обидві мови. За переказами в числі перекладачів був чоловік на ім’я Симеон, якого церква в подальшому назвала Богоприємцем. Перекладаючи книгу пророка Ісаї, Симеон дійшов до місця, де говориться: «Ось Діва в утробі зачне і народить сина» (Ісаія 7,14) і подумав, що у тексті міститься помилка: не може Діва народити дитину. Він вирішив виправити те місце та написати: «Молода жінка народить сина», однак Ангел Господній зупинив його і сказав, що він не побачить смерті до того часу, поки не виконається пророцтво. З того часу, очікуючи пришестя у світ Спасителя, Симеон жив праведно і благочестиво, і «Дух Святий був на ньому» (Луки 2,25). Коли ж настала повнота часу й у світ прийшов обіцяний Месія, Пресвята Богородиця разом із Йосифом на сороковий день після народження, за Законом Мойсея, принесли новонародженого Ісуса в храм, щоб посвятити первенця Богові та принести жертву. На порозі храму Пресвяту Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Сюди ж святим Духом був приведений і старець Симеон. Він побачив Богомладенця, осяяного невимовним небесним світлом і Господь відкрив йому, що це Месія і Спаситель світу. Праведний Симеон взяв немовля на руки й проголосив дивні пророчі слова: «Нині відпускаєш раба Твого Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення народів і славу народу Твого Ізраїля» (Луки 2,2932).
Так увінчалось трьохсотлітнє очікування старця, коли кінець його життя наповнився світлом радості явлення у світ Спасителя. В той час більшість юдеїв очікували від обіцяного Месії не тільки визволення від духовного рабства, але й заснування на землі непорушного і величного царства, яке зможе перемогти всі земні царства та стати пануючим. Юдеї вже не будуть пригніченим народом, а народом, який пануватиме над світом. Симеон же, навпаки, бачить у пришесті Христовому спасіння, приготоване для всіх народів землі світло, яке просвітить язичницькі народи і теж відкриє їм можливість спасіння. Праведний старець промовив свої дивні, наповнені таємничим змістом слова не тільки від себе. Він говорив їх від імені всіх старозавітних пророків і праведників. Симеон говорив, що закінчився час важкого й довготривалого очікування і настав час спасіння, адже світло, яке виходило від Богомладенця, освітило і його серце світлом Богопізнання. Перед очима блаженного старця тепер всі ті блага, які приніс на землю Богомладенець Ісус не як великий царзавойовник, а як смиренний і покірний чоловік, Просвітитель і Спаситель наших душ, який прийшов на землю звільнити на землю рід людський від рабства і смерті, від пристрастей і марновірства, які чорною хмарою нависли над людством, і розвіяти темряву й тінь смертну світлом Свого Божественного вчення. Під час земного життя Господь неодноразово удостоює кожного із нас зустрічі з Ним. Він стоїть близько до кожного, але через нашу гріховність ми не можемо відчути цієї зустрічі відповідним чином. У це велике і радісне свято Стрітення відповімо своєю совістю на заклик Бога. «Ні вишина, ні глибина, ані інше, яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої», яка в Христі Ісусі, Господі нашім! (До римлян 8:39).
Протоієрей о. Володимир ЖАРСЬКИЙ, настоятель церкви Вознесіння Господнього ПЦ м. Сокаль.
