ОБЕРІГ ЖИТТЯ
З давніх-давен в українців була традиція заносити в оселю на Святвечір і ставити на покутті дідух, який вважали деревом роду та оберегом дому. Й нині є народні умільці, які виготовляють такі солом’яні обереги. Серед них і наші краянин Василь Герус з с. Волиця.
Це благородне ремесло пан Василь опанував самотужки, перебуваючи вже на заслуженому відпочинку. Чоловік 35 років працював агрономом у місцевому господарстві. Часто любувався пшеничним колоссям, яке переливалося на сонці в полі. І не міг намилуватися ним. Десять років тому в нього з’явилася думка, що колись в давнину наші предки робили солом’яні обереги. І п. Василь вирішив спробувати сам, хоч ніколи не бачив як це роблять. Перший сніпок невдовзі розсипався, проте В. Герус залишився задоволений. Потім другий-третій… Так повільно вдосконалював свою майстерність. Багато мудрих порад почерпнув з журналів та книжок по соломоплетінню. Умілець розповів, що робити дідухи треба з добрими думками, після молитви, зі щирим серцем. Адже тут існує ціла премудрість: оберіг плетуть спочатку з 12 колосин, що асоціюють з 12 місяцями року, які потім тричі переплітають по три колоски, що значить Трійця свята, згодом беруть сім колосків, що означають дні тижня. Його складає з 12 пучків, які означають 12 місяців та 12 апостолів та чотири пори року. Дідух із семи пучків на трьох ногах – у пам’ять семи поколінь в ім’я Отця, Сина й Святого Духа. Дідух за його словами, є символом життя. Його стовбур – це наше минуле, кожен пучок – теперішнє, самі ж колоски – майбутнє. Має також певне значення кожна зі складових снопа. Жито символізує життя, пору року – осінь, овес – сім’ю, родин, зиму, пшениця – багатство, літо, льон – єдність, ячмінь – здоров’я, весну.
Запитую, що символізує дідух?
– Саме слово розшифровується як «діда дух», – каже він. – Здавна він був символом кінця і початком наступного року. Його ще називали дідом – і він означав зв’язок з предками, символізував дух дідів-прадідів. Його виготовляли з добірних колосків, і мали закінчити до найкоротшого дня у році. Розповів легенду, що коли Ісус народився, у стіні стаєнки була шпарина, через яку всередину потрапляв холод. Тоді Йосиф узяв сіно і закрив ним діру. Пригадав і повір’я, що коли господар ставить дідуха під образи перед Святою вечерею, то в той момент злітаються душі померлих родичів». Він стоїть у хаті до дня весняного рівнодення, забирає всю негативну енергію. Потім його вимолочують і спалюють, а зерно – сіють.
До створення дідухів народний умілець готується завчасно. Ще з літа збирає колоски пшениці, вівса, жита, льону. В’яже їх у снопи і чіпляє під стріху, аби сушилися. Допомагає йому у цьому дружина Галина.
Сплести одного простого дідуха, за словами майстра, вдається від двох годин, складнішого – декілька днів, а той декілька місяців. За словами народного умільця, колосся зернових мають позитивний заряд енергії, дають нам відчуття таємничості й свята. Солом’яні вироби подружжя Герусів – це прославлення отця Небесного, подяка йому за те, що він нам дав хліб насущний. Ось чому вони стоять багато років і не осипаються. Василь та Галина Геруси зі задоволенням показують свої роботи, охоче діляться майстерністю з іншими, проводить майстер-класи та виставки. Були вони в Червоноградській філії Львівського музею історії релігій, в краєзнавчому «Сокальщина» та музеї «Людина. Земля. Всесвіт» в Сокалі.
Свої вироби народний умілець дарує людям на радість, бо вірить, що солом’яні обереги здатні відвернути біду. Зокрема, друзям, знайомим, священнослужителям, зокрема, митрополиту УАПЦ Макарію, політикам – Юлії Тимошенко, Євгену Нищуку, артистам – Руслані Лижичко та багатьом.
У перші три роки напередодні Різдвяних свят народні умільці разом з учнями Волицької школи виготовляли по 170 оберегів, які роздаровували церквам Червонограда, Сокаля, Соснівки та навколишніх сіл. Уже п’ять років поспіль з ініціативи громадського організації «П’ятий кут» в Сокалі стало доброю традицією напередодні Різдва встановлювати дідух на площі Січових стрільців, який виготовив Василь Герус. І цього року він продовжить цю добру традицію. Виготовив ще 30 малих дідухів на замовлення. Сподівається, що вони принесуть господарям різдвяний настрій та достаток, оберігатимуть від усього злого, а також нагадуватимуть про українські традиції та звичаї.
– Дідух – це та нерозривна ниточка, яка пов’язує минуле і теперішнє, та веде до майбутнього, – наголошує він. – Це означає, що людина має шанувати предків, поважати сучасників та любити дітей – своє майбутнє. Обереги, які зібрані з наших польових дарів, завжди гріють душі та є символами родинного затишку, недарма в старовину їх називали оберегами життя.
Любов ПУЗИЧ.
Фото з домашнього архіву Василя Геруса.
