Головна Політика Сергій Касьян: Вже зараз необхідно думати, з чого буде жити велика Сокальська...

Сергій Касьян: Вже зараз необхідно думати, з чого буде жити велика Сокальська ОТГ

ІНТЕРЕСИ СОКАЛЬЩИНИ НЕ ВРАХУВАЛИ

Нещодавно відбулась чергова сесія Львівської обласної ради. Про її перебіг ми попросили розповісти депутата обласної ради від Сокальщини Сергія КАСЯНА.

– Ви ініціювали звернення до ДП «Укрспирт» щодо роботи Веронського спиртзаводу. Розкажіть детальніше про нього.

– З листопада цього року, після виборів до ОТГ, Сокальщина буде поділена на територіальні громади. Зараз податкоспроможність району одна з найвищих у області, ми входимо у п’ятірку кращих районів Львівщини. Велику частину платежів у бюджет сплачують вугільні підприємства, а після формування ОТГ вони від Сокальської ОТГ відійдуть. Індекс відносної податкоспроможності Сокальського району за надходженням податків і платежів до загального фонду бюджету у 2019 році становив 0,4563, а після об’єднання він орієнтовно становитиме 0,26. Вважаю, що це велика загроза для майбутньої громади. Тому вже зараз необхідно думати, з чого буде жити велика Сокальська ОТГ.

Борокський спиртовий завод завжди був зразковим, який випускав якісну продукцію. Це підтверджено на численних дегустаціях на рівні області та держави. Підприємство працювало постійно та якісно, працівники були задоволені роботою, керівництво з розумінням ставилось до них. На заводі завжди вистачало сировини, матеріалів, запасних частин, фахівців. Тут брали спиртову продукцію підприємства «Хортиця», «Гетьман», «Львівський лікеро-горілчаний завод» та інші. А з листопада 2014 року спиртозавод простоює і не наповнює бюджет країни. В такий складний економічний час колектив Борокського МПД залишився без роботи. Чому він не працює? З 64 спиртозаводів України затребуваними у виготовленні спирту для горілчаної та фармацевтичної галузей є приблизно 16-18 підприємств, а інші – без роботи. На Львівщині були пролобійовані інтереси Рава-Руського, Великолюбінсього, Павлівського спиртозаводів. На жаль, в роботі Борокського спиртозаводу в той час ніхто не був зацікавлений. Якби керівництво підприємства «Укрспирт» мало державницький підхід, то продумали б заміщення виробництва, на базі спиртозаводу можна випускати багато видів продукції. На жаль, в Києві не зацікавлені допомогти працювати людям на місцях. Обласна рада підтримала моє звернення до керівництва ДП «Укрспирт» щоб посприяли колективу Борокського МПД і допомогли у запуску підприємства.

– Попереду нас чекає укрупнення районів. Яка ваша позиція щодо єдиного Червоноградського району?

– Я корінний червоноградець, але однозначно відстоюю лише Сокальський район. Щодо Червонограда – у мене така думка – всюди вже пройшла декомунізація, чому має бути Червоноградський район? Тут навіть не про зміну його назви, чому б нам не створити Прибузький чи Забузький район? Історично це не є Червоноград.

Мене болить, що всі рішення по адміністративно-територіальній реформі були не на користь Сокальщини. Керівництво обласної ради та попереднє облдержадміністрації пролобіювали повністю інтереси Червонограда. Сокаль-ському району не дали можливості створити Соснівсько-Сілецьку об’єднану громаду, більше того – забрали територію Острівської сільської ради – села Острів, Добрячий, Борятин.

Коли обласна рада була учасником процесу по створенню громад у 2018 році, не голосував через те, що тоді не мали рішення сесії Острівської сільської ради. Я не знав куди вони хочуть – до Белзької чи до Червоноградської ОТГ. Тепер маємо те, що маємо – десь також не були почуті думки Тартаківської та Забузької громад.

Єдиною перемогою, яку нам вдалось отримати є те, що фракції «Громадянська позиція», «Народний Рух України» та «Народний контроль» у 2016 році не дали створити об’єднану Червоноградську громаду, до якої мали входити крім Червонограда ще Сілецька і Межирічанські сільські ради. Важко уявити, що було б з бюджетом Сокальського району, якби ми тоді це допустили.

– Під час сесїі облради страйкували гірники з шахти «Надія»…

– З ними більше спілкувався мій колега, депутат Ігор Грабінський. В свій час, поки шахтою «Надія» керував Микола Криштопа, підприємство було успішним. Ця копальня в той час – одна з найбільших платників податків на Сокальщині, інколи відрахування підприємства становили 10% всіх надходжень у бюджет. Зараз на підприємстві нелегкі часи, є чимала заборгованість із зарплати. Але прийшло нове керівництво, яке, надіюсь, виправить ситуацію і «Надія» працюватиме на благо людей шахтарського краю.

– Які ще важливі питання розглядали під час сесії?

– Я ініціював звернення щодо відтермінування трансформації нашої санаторної школи у ліцей. Оскільки у короткий час неможливо виконати ст. 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка дозволяє роботу ліцеїв лише за умови дотримання положення про профільний ліцей, затвердження Кабінетом Міністрів України ліцензійних умов та провадження освітньої діяльності у складі не менше чотирьох десятих класів.

На теперішній час положення про багатопрофільний академічний ліцей відсутнє; перепрофілювати у будь-який інший тип ліцею (спортивний, мистецький, військовий) неможливо через відсутність матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, попиту; матеріально-технічна база для проведення освітнього процесу не відповідає ліцензійним умовам; за такий короткий термін набрати 120 учнів до чотирьох десятих класів в умовах районного центру вкрай важко.

Також обласна рада прийняла звернення до всіх органів найвищої влади із закликом зберегти предмет «християнська етика» та внести зміни до Закону про освіту та типових освітніх програм для школи І-ІІІ ступенів.

– В час коронавірусу Сокальська лікарня стала базовою для приймання хворих. А що робити людям, яким терміново потрібне лікування в хірургічному, травматологічному та інших відділеннях, які знаходяться в одному приміщенні?

– До мене як до депутата обласної ради звернулись керівництво Сокальської лікарні, профспілка та медична громадськість. З 21 березня лікарня фактично перейшла у режим готовності приймати хворих, ймовірно інфікованих коронавірусом, прийом розпочато з 16 травня. Думку керівництва лікарні ніхто не питав, нас лише ознайомили з наказом. Призупинено роботу хірургічного, травматологічного, акушерсько-гінекологічного відділень. Незважаючи на підписані пакети надання медичних послуг з Національною службою здоров’я України, відповідні медичні послуги не надаються. Медпрацівники перебувають у статусі вимушеного простою з оплатою 2/3 зарплати без врахування стимулюючих добавок, що є причиною їх незадоволення і можливого вивільнення. Крім цього, довготривалий карантин може призвести до втрати медичної кваліфікації лікарями, що є неприпустимо.

З іншої сторони, жителі Сокальського району невдоволені та стурбовані ситуацією, що склалася. Оскільки, з однієї сторони, позбавлені комфортних умов для лікування, а з другої – утримання Сокальської лікарні частково здійснюється за рахунок місцевого бюджету, тобто сплачених ними податків.

Ситуація є дуже напруженою, адже довгий карантин може привести до знищення нашої лікарні через втрату професійних лікарів та кваліфікованого медичного персоналу. За місяць роботи, з 16 травня по 16 червня, в лікарні на стаціонарному лікуванні перебувало 48 пацієнтів з підозрою чи підтвердженим коронавірусом. З них 30 (62,5%) – жителі м. Червоноград, двоє (4,2%) – з Соснівки, 12 (25%) – з Сокальського району, З (6,3%) – із м. Великі Мости, двоє пацієнтів – 4,2% – з Радехівщини. Я звернувся, щоб для жителів Сокальського району якнайшвидше відновили роботу лікарні, щоб надавали медичну допомогу хворим з підозрою на коронавірус за територіальним принципом. Також вважаю, що Сокальській лікарні повинні компенсувати витрати, враховуючи те, що обслуговуються хворі з інших районів. У інфекційному відділенні, яке відокремлене від лікарні, необхідно провести ремонт, там могли б приймати сокальчан, хворих на коронавірус. На звернення вже відреагував департамент охорони здоров’я Львівської ОДА і з 1 липня Червоноградська лікарня розпочала прийом хворих на коронавірус мешканців шахтарського міста.

Ольга ДЕНИСЮК.