Головна Військо Вічний політ Віталія Вільхового

Вічний політ Віталія Вільхового

25 вересня під Чугуївом тра­гічно обірва­лося життя  нашого краянина, 20-річного курсанта Харківського універ­ситету по­віт­ряних сил імені Іва­на Коже­дуба Віталія Вільхового. Він був одним з тих курсантів, хто того дня здій­нялися в небо, аби здій­снити навчальний виліт. Проте літак неспо­дівано  запросив захід на посадку. А через п’ять хвилин потому сталася авіаката­строфа. Літак впав поблизу міста Чугуїв за два кіло­метри від військового аеропорту і загорів­ся. За­гинули сім офіцерів та 19 курсантів: найстаршому члену екіпажу було 42 роки, а наймолодшому – 19.

На борту АН-26 було двоє жителів Львівської області – Ростислав Булій із Старого Самбора та Віталій Вільховий. Останній був одним із двох курсантів, що вижив під час катастрофи військо­вого літака. Однак 20-літній юнак помер у лікарні. У нього було 90 від­сотків опіків тіла.

Віталій народився 27 червня 2000 р. в с. Зубків Сокальського району, навчав­ся в Зубківському НВК. У 2005 році сім’я пере­їхала в м. Соснівка, де він пішов у перший клас Червоно­градського нав­чаль­но-вихов­ного комплексу №13. Батьки –  Богдан і Марія Вільхові – працю­вали на шахті «На­дія», зараз батько – пенсіонер, а мама – страховий агент стра­хової компанії «Оран­та».

Хлопець з дитинства марив небом і війсь­ковою справою. Тож в 2014 році  вступив у Львівський ліцей імені Героїв Крут, який закінчив в 2017 р. та вступив  у Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба на льотний факультет, спеціальність офіцер бойового управління. В січні 2020 року перевівся на штурмана. Батьки тішились успіхам сина, раділи, що він стане льотчиком: «Віталій з ди­тинства м­ріяв літати. Кожен політ для нього був щастям! Завжди був усміх­неним та чекав з нетерпінням поїздки до­дому», – гово­рить сестра загиблого. Рідним важко пові­рити, що їхній  Віталій уже не повер­неться до­дому…

Вчителі згадують його як чесного, жит­тє­ра­дісного  та дисциплінованого курсан­та, який мав багато друзів. Усіх їх об’єдну­вала спільна пристрасть – це польоти.

Він жив небом і там… зали­шився.

29-30 вересня Волиця була в жалобі. Жителі села утворили живий коридор від початку села Волиці до церкви, та запалили лампадки, щоб віддати остан­ню шану Віталію Вільхо­вому.

Вчора юнака поховали на місцевому цвинтарі у с. Волиця. Попрощалися з ним курсанти зі Львова, Харкова, представники обласної та районної влади, друзі, родина, жителі сіл.

Вони висловили найглибші співчуття  бать­кам, сестрі, братові, бабусі та родині з приводу втрати сина, брата та внука у страшній авіакатас­трофі під Чугуївим.

Уся Сокаль­щина у скор­боті з роди­ною за­гиб­лого. Жодними словами не втаму­вати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Світлий спо­мин про Віталія Віль­хового назавжди зали­шить­ся в серцях всіх, хто його знав.

Нехай Господь Бог допомагає вам пере­нести цей важкий біль і гіркоту втрати сина та брата. Вічна й світлая пам’ять…

Сокальська районна рада,
Волицька сільська рада, Сокальська РДА.